Починалося все непогано: Герман двічі запросив Карину на повільний танець, завів дружню розмову. Він збирався запросити її втретє (ця спроба була останньою — вечірка вже завершувалася) й запропонувати провести додому.
Саме звідси і почалися невдачі. Від хвилювання потіли долоні, і Герман постійно тер їх об штани, сидячи в кутку кімнати й чекаючи повільного танцю. Потім він зачепив ногою ніжку стільця, коли бажаний танець таки почався; проклятий стілець перевернувся й, немов Германові на зло, загримів, як тисяча сто одинадцять африканських тамтамів. Подекуди почувся смішок. А підсумком проваленої «операції» стало «перехоплення» Карини одним із підлеглих Германа.
Приголомшений розчаруванням, він вийшов на вулицю покурити. Коли його думки трохи впорядкувались, Герман вирішив, що не все втрачено. По-перше, ніхто не заважав йому поговорити з Кариною цього ж вечора, коли всі почнуть розходитися; по-друге, якщо не сьогодні, то буде ще багато інших можливостей. «І взагалі, ти поводишся як чотирнадцятирічний хлопчак…» — думав він, дивлячись на небо, засипане зорями.
Він уже збирався повернутися нагору, коли помітив дві постаті, що з’явилися з іншого входу в будинок і прямували до автостоянки, розміщеної неподалік. У Германа закалатало серце: він упізнав Карину й Алекса. Вони явно квапилися.
Вони сіли в машину й поїхали. На перший погляд, у цьому не було нічого особливого — шеф (Алекс не пив спиртного на цій вечірці), маючи машину, підвозив свою секретарку додому, — якби не та обставина, що Карина жила в сусідньому домі біля офісу…
Після того Герман часто запитував себе: може, найпершою тріщиною в їхніх з Алексом стосунках був не горезвісний Пунктик партнерської угоди, а саме
Однак за наступні два роки Герман не помітив між Алексом і Кариною жодного натяку на те, що їхні стосунки виходять за межі службових; чи, може, вони обоє ретельно ховали від навколишніх свій зв’язок? Або щось сталося між ними лише один раз і назавжди залишилося в минулому? Або… або… або…
Зрештою, основним для Германа було зараз те, що йому несподівано подзвонила сама Карина, та жінка, в якій він одного разу побачив свій шанс.
— Вибач… я тебе не одразу впізнав, — він докладав величезних зусиль, щоб правильно модулювати свій голос.
На якийсь час обоє замовкли.
— Геро, — нарешті вимовила Карина. — 3 тобою все в порядку?
«Вона помітила, що мій голос
— Так, усе добре, — поспішно відповів Герман, — трохи застудився… захрип…
«Звичайно, зовсім трохи, люба, випадково підхопив якийсь милий вірус… Нічого
— А… розумію… — сказала Карина. — Мабуть, тобі зараз не до…
Знову зависла пауза.
«Не до… чого?»
— Отже, тепер ти не швидко з’явишся в офісі? Якщо взагалі… — Її голос ставав дедалі невпевненішим. — Я подумала… може, ми десь… зустрілися б?
— А-а…
— Випили кави? Чи… що ти про це думаєш? — «Я вже давно зрозуміла, що ти не рівно дихаєш у мою сторону, — пробивалося в її голосі крізь хвилювання, — я просто втомилася чекати, коли ти зробиш перший крок і тому найважче вже зробила замість тебе…»
ebooksa