Ганнібал

Старлінг повернулася на свою половину. Це приміщення мало такий вигляд, наче там узагалі ніхто не жив. Що вона повісила на стіни? Диплом з Академії ФБР. Жодних фото батьків у неї не лишилося. Минуло вже багато часу, і їхні о`брази збереглися хіба що в пам’яті Кларіс. Інколи, зачувши запах сніданку чи якийсь інший аромат, уловивши уривок розмови чи знайомий вислів, вона відчувала, наче батьки кладуть їй руки на плечі. Але найсильніше це відчуття проявлялося саме тоді, коли вона розмірковувала про правду і кривду.

Та хто ж вона така? Чи є людина, що зможе її пізнати?

Ти воїн, Кларіс. Ти можеш бути настільки сильною, наскільки забажаєш.

Старлінг розуміла бажання Мейсона вбити Ганнібала Лектера. Чи він сам це зробить, чи когось для цього найме, вона усвідомлювала його мотивацію — Мейсон мав усі підстави для невдоволення.

Але вона не могла змиритися з думкою про те, що доктора Лектера замучать до смерті. Вона тікала від цієї думки так само, як колись давно тікала від забою ягнят і коней.

Ти воїн, Кларіс.

Не менш огидним за це дійство був той факт, що Мейсон зробить свою справу з мовчазної згоди людей, які заприсяглися підтримувати закон і порядок. Так уже заведено в цьому світі.

З цією думкою вона дійшла простого рішення: світ можна змінити, варто тільки простягти руку.

Старлінг сама не зрозуміла, як опинилася в коморі на стільці і вже тяглася до горішньої полички.

Вона дістала коробку, яку нотаріус Джона Бріґема передав їй цієї осені. Здавалося, що з того часу минула ціла вічність.

Традиція передавати особисту зброю вцілілому бойовому товаришу сповнена містики. Вона пов’язана з передачею цінностей, які виходять за рамки людської смертності.

Це важко зрозуміти людям, які живуть у безпеці за рахунок зусиль інших громадян.

Коробка, у якій Джон Бріґем тримав свою зброю, сама по собі мала неабияку цінність. Певно, він купив її на Сході, ще коли був морським піхотинцем. Коробка з червоного дерева, кришка інкрустована перламутром. І зброя характерна для Бріґема — видно, що її багато використовували, проте доглядали й ретельно чистили. Пістолет «кольт Ml9llA1» 45-го калібру і маленький «сафарі армз» з укороченим стволом того ж калібру, а також кинджал із зазубреним лезом, що легко вміщався за халяву черевика. Старлінг мала власну кобуру. Старий жетон ФБР Джона Бріґема було прибито до дощечки з того ж червоного дерева. Жетон УБН просто валявся в коробці.

Старлінг відчепила від дощечки жетон ФБР і поклала собі в кишеню. Пістолет пішов у кобуру-«які», що кріпилася позаду на стегні під курткою.

«Сафарі армз» з укороченим дулом розмістився в неї на литці, з іншого боку за халявою сховався ніж. Вона дістала з рамки свій диплом, згорнула й поклала в кишеню. У темряві його можуть сприйняти за ордер на обшук. Поки вона згортала цупкий папір, усвідомила, що наразі сама не своя, і зраділа цьому.

Ще три хвилини за ноутбуком. З сайту Mapquest вона завантажила й роздрукувала великомасштабну карту ферми «Мускусний щур» і прилеглого до неї національного заповідника. На секунду вона затримала погляд на м’ясному королівстві Мейсона, обвела пальцем його кордони.

Від викидів із великих вихлопних труб «мустанга» мертва трава похилилася до землі — Старлінг викотилася з під’їзної доріжки, аби відвідати Мейсона Верджера.

Розділ 81

Тиша на фермі «Мускусний щур». Така тиша западала на шабат у сиву давнину. Мейсон був радісний і надзвичайно гордий з того, що зумів провернути таку оборудку. Подумки він порівнював своє досягнення з відкриттям радію.

Саме цей текст із ілюстраціями Мейсон найкраще запам’ятав зі своїх шкільних підручників. Наукова стаття містилася в тій єдиній великій книжці, затуляючись якою, він міг вільно мастурбувати на уроках. За цим заняттям він часто поглядав на малюнок із зображенням мадам Кюрі. Зараз він також про неї думав, думав про тонни уранової смолки, яку вона переварила, аби отримати радій. Думав про те, що доклав стільки ж зусиль для досягнення мети, скільки й ця жінка.