Ганнібал

Мобільний. Вона набрала місцевий номер Сардинії, зателефонувала працівникові «Steuben», коли на острові була вже друга тридцять ночі. Коротко з ним переговоривши, вона передала слухавку Томмазо. Він кивнув, щось відповів, знову кивнув і віддав Марґо телефон. Тепер гроші належали йому. Він піднявся на галерею і забрав свою сумку разом із пальтом та капелюхом доктора Лектера. Поки він збирав речі, Марґо знайшла ветеринарний електрошокер, перевірила, чи він працює, та сховала в рукав. Окрім того, вона прихопила малий ковальський молот.

Розділ 88

Тепер за кермом машини Корделла опинився Томмазо. Він висадив Марґо біля будинку. Згодом він полишить «хонду» на довгостроковому паркінгу при Міжнародному аеропорті імені Джона Даллеса. Марґо пообіцяла йому, що гідно поховає те, що лишилося від Пʼєро та Карло.

Томмазо відчував, що має їй дещо сказати, тому зібрався з думками й спробував сформулювати їх англійською.

— Синьйорино, ті свині, ви маєте знати, свині допомагати Dottore. Вони від нього відступати, розійтися колом. Вони вбити мого брата, вбити Карло, але відступитися від доктора Лектера. Думаю, вони йому поклонятися, — Томмазо перехрестився. — Не варто вам більше за ним ганяти.

І решту свого довгого життя, яке Томмазо провів на Сардинії, він саме так і переповідав цю історію. Коли йому виповнилося шістдесят, він уже казав, що доктора Лектера з жінкою на руках винесли з сараю свині, просто на своїх спинах.

Коли машина зникла в напрямку пожежної дороги, Марґо ще кілька хвилин стояла під будинком, дивилася на вікна Мейсона, у яких горіло світло. Вона бачила тінь Корделла, що рухалася по стіні, поки той метушився навколо Мейсона, підключав монітори, на яких відображалися дані про пульс і дихання.

Вона засунула руків’я ковальського молота за пояс на спині та прикрила головку полою куртки.

Коли Марґо вийшла з ліфта, Корделл саме йшов із кімнати Мейсона з купою подушок.

— Корделле, приготуй йому мартіні.

— Я навіть не знаю…

— Я знаю. Приготуй йому мартіні.

Корделл поклав подушки на двомісну канапу та опустився навколішки перед холодильником.

— Там часом соку немає? — спитала Марґо, заходячи зі спини.

Вона замахнулася ковальським молотом, із силою вдарила чоловіка при основі черепа й почула звук, немов щось луснуло. Корделл ударився головою об холодильник, потім тіло подалося назад, коліна розігнулись, і він упав на спину, позираючи розплющеними очима в стелю. Одна зіниця розширилась, інша — ні. Марґо розвернула йому голову набік і знову опустила молот, від чого на скроні з’явилася вм’ятина завглибшки в дюйм, а з вух потекла густа кров.

При цьому вона нічого не відчула.

Мейсон почув, як двері до його кімнати прочинились, і спрямував туди погляд свого єдиного ока під лінзою. Він устиг ненадовго заснути, світло було приглушене. Вугор також спав під своїм каменем.

Масивне тіло Марґо затулило вхід до кімнати. Вона зачинила за собою двері.

— Привіт, Мейсоне.

— Що там сталося в сараї? Чого ти, бляха, так забарилася?