Ганнібал

Він вивільнив ногу. Почав трудитися над іншою, кожен виток мотузки доводилося розрізати окремо. Доктор Лектер не бачив, що діється в нього за спиною, де долілиць лежали Карло і Пʼєро.

— Коли звільнитеся, не намагайтеся тікати. До дверей ви не добіжите. Я дам вам дві пари наручників, — сказала Старлінг. — За вами на землі лежать двоє хлопців, уже в наручниках. Хай повзуть до навантажувача, а ви прикуєте їх до машини, аби вони не дотяглися до телефону. Потім надінете наручники на себе.

— Двоє, — сказав Лектер. — Обережно, їх має бути троє.

Не встиг він це промовити, як із рушниці Томмазо вилетів шприц, промайнув сріблястим спалахом у світлі прожекторів й затремтів, уп’явшись посередині спини Старлінг. Вона крутнулася, голова враз запаморочилась, перед очима потемніло. Вона спробувала зрозуміти, звідки пролунав постріл, побачила на краю сінника дуло й вистрілила, потім ще раз, і ще раз, і ще раз. Томмазо відкотився від краю, шкіру кололи тріски, до ламп піднімався голубий дим від вогнепальної зброї. Старлінг знову вистрілила, хоча очі вже нічого не бачили, потяглася по обойму на стегні, хоча коліна вже підкошувалися.

Здавалося, від шуму свині тільки пожвавішали. Побачивши чоловіків, які лежали на землі в таких гостинних позах, вони почали вищати, рохкати й тулитися ближче до загорожі.

Старлінг повалилася долілиць, порожній пістолет із відкритим затвором відскочив убік. Карло й Пʼєро підняли голови, роззирнулись і почали незграбно дертися, повзти у парі, як кажан, до бездиханного тіла Мольї, до його пістолета й ключів від наручників. Ляск — Томмазо на сіннику перезарядив пневматичну рушницю. У нього лишався єдиний шприц із транквілізатором. Він підвівся й підійшов до краю, позираючи вниз поверх дула, вишукуючи доктора Лектера, який стояв за навантажувачем.

Томмазо вже походжав по краю сінника — скоро ховатися буде ніде.

Доктор Лектер підняв Старлінг на руки й швидко позадкував до голландських воріт, намагаючись робити це так, аби між ними і Томмазо лишався навантажувач. Томмазо рухався обережно, слідкував за тим, щоб не переступити за край сінника. Він вистрелив, і шприц, що мав увійти в груди Лектера, попав у кісточку в гомілці Старлінг. Доктор Лектер відсунув засувки, на які зачинялися голландські ворота.

Пʼєро схопив ланцюг, на якому висіли ключі Мольї, Карло майже доповз до пістолета, але в цей момент свині кинулися-таки на їжу, що ніяк не могла стати на ноги. Карло примудрився зробити постріл із пістолета, єдиний раз, одна свиня впала, а інші переступили через мертву товаришку й посунули на Карло, Пʼєро та мертве тіло Мольї. Ще кілька тварин проскакали крізь сарай і вибігли в ніч.

Свині неслися вперед, а доктор Лектер зі Старлінг на руках стояв за ворітьми.

Із сінника Томмазо помітив, як обличчя брата зникло серед стада, і, коли воно виринуло знов, від нього лишилася тільки кривава пляма. Він упустив рушницю на сіно. Доктор Лектер, стрункий, мов танцюрист, зі Старлінг на руках вийшов із-за воріт і рушив босоніж геть із сараю крізь натовп свиней. Доктор Лектер ішов крізь неспокійне море свинячих спин, крізь фонтани крові, що заливали сарай. Пара великих тварин, одна з яких виявилася вагітною свиноматкою, забили ратицями й похилили голови, готуючись кинутися в бій.

Коли він повернувся до них обличчям, свині не відчули від нього запаху страху, тому потупцювали геть підбирати на землі легку здобич.

Доктор Лектер не побачив, щоб до сараю поспішало підкріплення. Щойно він опинився в тіні дерев на пожежній дорозі, то зупинився, аби витягти зі Старлінг шприци й відсмоктати кров із ран. Голка, яка влучила в гомілку, зігнулась об кістку.

У кущах неподалік носилися свині.

Він стягнув зі Старлінг чоботи й узув на свої босі ноги. Трохи замалі. Пістолет 45-го калібру він лишив на її стегні, щоб мати змогу дотягтися до зброї, не випускаючи Старлінг із рук.

За десять хвилин охоронець на головних воротах ферми відірвався від газети, зачувши далекий звук — гул і ревіння, наче винищувач на двигунах внутрішнього згоряння взявся обстрілювати територію. То був пʼятилітровий двигун «мустанга», що, досягнувши частоти в 5800 обертів на хвилину, помчав до розв’язки на швидкісному шосе.

Розділ 87

Мейсон скиглив і криком кричав, аби його повернули назад у кімнату, кричав, як тоді, коли деякі менші хлопчики й дівчатка в таборі чинили йому опір і встигали надавати стусанів, перш ніж він притискав їх до землі вагою власного тіла.

Марґо та Корделл підняли його на ліфті в нове крило, вклали на ліжко й підключили всі прилади до джерела постійного живлення.

Таким лютим Марґо Мейсона ще не бачила. Кров’яні судини пульсували на черепі, щільно обтягнутому шкірою.