— Що ви робили після того, як узяли каву в «Старбаксі»?
— Я повернулася додому. Кора була неспокійна — з нею це часто буває після обіду — тож я гуляла з нею довкола будинку, багато тримала її на руках, — каже Анна. — Я намагалася вкласти її поспати, але вона ніяк не засинала. Тож я знову взяла її на руки й гуляла з нею туди-сюди подвір’ям.
— А що було потім?
— Я займалася цим, поки не прийшов Марко.
— Це до котрої? — питає Ресбак.
Марко відповідає:
— Я прийшов додому близько п’ятої. Звільнився трохи раніше, тому що була п’ятниця і ми збиралися на вечірку.
— А далі?
— Я забрав Кору в Анни і відправив Анну поспати нагорі.
Марко то відхиляється на канапі, то ковзає вгору-вниз долонями по ногах. Часом починає сіпати ногою. Він не знаходить собі місця.
— У вас є діти, детективе? — запитує Анна.
— Ні.
— Тоді ви не розумієте, наскільки це може виснажувати.
— Ні. — Детектив змінює своє положення у кріслі. Вони усі вже стомилися. — О котрій ви пішли на вечірку до сусідів? — далі запитує Ресбак.
— Приблизно о сьомій, — відповідає Марко.
— І що ви робили між п’ятою та сьомою?
— Нащо ви це питаєте? — обурюється Анна. — Хіба це не марнування часу? Я думала, ви тут, щоб допомагати!
— Я маю знати, як усе було. Будь ласка, відповідайте якомога точніше, — спокійно каже Ресбак.
Марко простягає руку й кладе своїй дружині на стегно, ніби намагаючись заспокоїти. Він каже:
— Я бавився з Корою, поки Анна спала. Нагодував її кашкою. Анна встала десь о шостій.
ebooksa