Катерина та всі її тітки витріщаються на детектива. З очей дівчини починає бити фонтан щирих чистих сліз, вона питає:
— Це щодо Кори?
Ресбак киває.
— Не можу повірити, що хтось викрав її, — каже дівчина, кладучи руки на коліна, забувши про тістечка. — Мені так шкода. В мене померла бабуся, тому я мусила відпроситися.
Усі жінки, як голодні птахи, скупчуються довкола дівчини, а мати вмощується, як на жердинці, на поруччі канапи поряд із нею.
— О котрій ви зателефонували в будинок Конті? — м’яко запитує Ресбак. — Ви пам’ятаєте?
Дівчина зривається на ридання:
— Я не знаю!
Її мати повертається до детектива Ресбака.
— Було близько шостої. Нам зателефонували з лікарні й попросили прийти попрощатися. Я сказала Катерині, щоб відпросилася з роботи й поїхала з нами до лікарні.
Вона поклала руку доньці на плече і продовжила:
— Ми страшенно засмучені тим, що сталося з Корою. Вона так подобалася Катерині. Але Катерина ні в чому не винна, — мати хоче, щоб у цьому ніхто не сумнівався.
— Звісно ні, — запевняє детектив.
— Не можу повірити, що вони лишили її в будинку саму, — каже жінка. — Що це за батьки такі?
Її сестри похитують головами, засуджуючи таку поведінку.
— Сподіваюся, ви її знайдете, — каже мати дівчини, схвильовано позираючи на свою доньку, — і що з нею все гаразд.
— Ми зробимо все, що буде в наших силах, — каже Ресбак і розвертається до виходу. — Дякую, що приділили мені час.
Версія Конті підтвердилася. О шостій вечора дитина майже напевне була жива, інакше що б вони сказали няні, яка мала прийти? Ресбак виснував, що якщо батьки самі вбили або заховали дитину, це мало статися після дзвінка няні о шостій. І до сьомої, коли вони пішли на вечірку, або протягом вечірки. Що означає, що їм, напевне, не вистачило б часу, щоб позбутися тіла.
«Може бути, — думає Ресбак, — вони кажуть правду».
Коли детектив пішов, Анна відчула, що тепер може дихати дещо вільніше. Він, здається, чатує на них, чекає, коли вони помиляться, зроблять невірний крок. Але на яку помилку він сподівається? Кори в них немає. Якби вони знайшли якісь фізичні ознаки вторгнення, він не кивав би на них намарне. Але той, хто забрав Кору, був, вочевидь, дуже обережним.
ebooksa