Марко заходить до спальні, кроки його важкі. Він сідає на край ліжка, спиною до неї, дивиться на стіну. Вона напіврозплющує очі й витріщається на його спину. Вона уявляє, як він розважався із Синтією на стільці на патіо, поки вона помирала від нудьги у вітальні з Гремом. І коли його рука була в трусиках Синтії, а Анна вдавала, що слухає Грема, хтось саме забирав Кору. Вона ніколи більше не зможе йому довіряти. Ніколи. Вона відвертається й натягає ковдру на голову, поки беззвучні сльози котяться її обличчям, збираються в озерце на шиї.
У Синтії та Грема, у спальні за стіною, палка суперечка. Та, попри це, їм вдається не підвищувати голоси. Вони не хочуть, щоб їх почули. На їхньому величезному двоспальному ліжку стоїть відкритий ноутбук.
— Ні, — каже Грем, — нам треба просто піти в поліцію.
— І що ми їм скажемо? — питає Синтія. — Трохи запізно для цього, ти не думаєш? Вони вже були тут, допитували мене, коли ти був на роботі.
— Не так уже й пізно, — не погоджується Грем. — Ми скажемо їм, що в нас на задньому дворі встановлено камеру. Нам не доведеться пояснювати, нащо вона там. Їм не потрібно знати зайвого.
— Ага. А як саме ми пояснимо їм те, що досі про неї не згадали?
— Ми можемо сказати, що забули про неї, — Грем відхиляється на узголів’я, він, здається, схвильований.
Синтія сміється, але якось недобре.
— Ну звичайно. Довкола кишить поліція через зникнення дитини, а ми просто забули, що в нас на задньому подвір’ї прихована камера.
Вона встає й починає знімати свої сережки.
— Вони в це ніколи не повірять.
— Але чому? Ми можемо сказати, що ніколи не перевіряємо її, або думали, що вона зламана, або вважали, що там сіли батарейки. Ми можемо сказати, що думали, ніби вона не працює, а просто висить собі для постраху.
— Для постраху? Щоб крадії боялися? І при тому її так добре заховано, що навіть поліція її не знайшла. — Вона кидає сережки у скриню із прикрасами на туалетному столику. Обпікає його роздратованим поглядом і бурмоче собі під ніс:
— Все ти й твої довбані камери.
— Тобі теж подобається переглядати кіно, — каже Грем.
У цьому Синтія погоджується з ним. Так, їй подобається дивитися ті фільми. Як вона займається сексом з іншими чоловіками. Їй подобається, як заводиться її чоловік, коли бачить її з ними. Але ще більше їй подобається те, що через це їй дозволено фліртувати й кохатися з іншими. З чоловіками, привабливішими й гарячішими за її чоловіка, який нещодавно дещо розчарував її. Та з Марко вона зайшла не надто далеко. Грем сподівався, що вона встигне відсмоктати Марко або що він задере їй спідницю й відтрахає її ззаду. Синтія знала, як саме треба стати, щоб отримати найкращий ракурс для камер.
В задачу Грема входило відволікти дружину. Це завжди була його частина роботи. То було нуднувато, але воно було того варте.
За винятком того, що тепер вони мають клопіт.
Розділ 12
Неділя, пообіді. Нових зачіпок немає. Ніхто не зателефонував і не сказав, що Кора в них. Справа здається глухою, але ж Кора досі десь там. Де вона?
ebooksa