— Знайшли це в шафці у ванній, — каже він.
Ресбак бере прозорий пластиковий контейнер у Дженнінґза й вивчає етикетку: анна конті, сертралін, 50 мг. Ресбак знав, що «Сертралін» — це потужний антидепресант.
— Дзеркало у ванній нагорі розбите, — каже йому Дженнінґз.
Ресбак киває. Він ще не був нагорі.
— Щось іще?
Дженнінґз хитає головою.
— Поки що більше нічого. У будинку, здається, чисто. Більше нічого начебто не вкрали. Решту дізнаємося від експертів за кілька годин.
— Добре, — сказав Ресбак, віддаючи слоїк Дженнінґзу.
Він повертається до пари на канапі й продовжує ставити запитання.
Дивиться на чоловіка:
— Марко, — нічого, якщо я називатиму вас Марко? — що ви робили після того, як навідали дитину о дванадцятій тридцять?
— Я повернувся на вечірку, — сказав Марко. — Викурив цигарку в сусідів на внутрішньому дворику.
— Ви були самі, коли палили?
— Ні, зі мною була Синтія, — на цих словах Марко червоніє. Ресбак це помічає. — Це сусідка, яка запросила нас на вечерю.
Увага Ресбака перемикається на дружину. Вона — приваблива жінка, з приємними рисами обличчя та блискучим каштановим волоссям, але зараз якась посіріла.
— А ви не палите, місіс Конті?
— Ні, я — ні. Але Синтія палить, — каже Анна. — Я лишилася за столом із її чоловіком, Гремом. Він ненавидить цигарковий дим, а оскільки то був його день народження, то я подумала, що буде нечемно лишити його самого в кімнаті. — А потім вона раптом випалює: — Синтія цілий вечір фліртувала з Марко, і мені було шкода Грема.
— Зрозуміло, — каже Ресбак. Він уважно розглядає чоловіка — той являє собою цілком гнітюче видовище. Він також виглядає знервованим і винним. Ресбак повертається до нього.
— Тож ви були на внутрішньому дворику в сусідів десь після пів на першу. Приблизно як довго ви були на вулиці?
Марко безпорадно хитає головою.