«Навіщо він це сказав?» — пекла гризота.
Краще б я оглух і не чув тієї розмови!
…А потім почулась команда:
— Вибрати якір!
Клацнула педаль підйомного механізму — брашпиля. «Вихор» здригнувся: якір одірвавсь від коралового грунту лагуни, і ланцюг, брязкаючи, зміїсто поповз у клюз.[25]
Приплив уже закінчився, виповнивши лагуну по вінця. Його високі хвилі підхопили наше судно і через прохід Те-Пуапуа винесли в океан.
«Гідролог» знявся з якоря теж.
Прощавай, Фунафуті, крихітна цятко в океані!
За звичкою довго-довго поглядом проводжати острови, на які мене закинула доля й куди, мабуть, уже ніколи не повернуся, я й цього разу стояв на палубі, не відводячи очей від берега.
Та він даленів.
Голубе око лагуни, обрамлене верховіттям пальм, які стриміли на довколишніх острівцях, ніби дивилося в душу. І мені стало сумно, що я ніколи вже не побачу ні цих далеких берегів, ні Корділії…
— Тофаа! Тофаа! — згадавши, як з нами прощалися тубільці з Фунафуті, мовив я.
Атол, ніби марево, непомітно й легкокрило розтав на далекому видноколі.
Розділ шістнадцятий
КОЛО ЗАМКНУЛОСЯ
Уже згодом, невдовзі після того, що трапилося з «Гідрологом», багато газет світу, в тому числі й американських, напишуть про наші злигодні як про трагедію, винуватці якої ті ж таки палії війни, знахабнілі годованці Пентагону.[26]
Англійська «Санді таймс» у статті Дуайта Роджера «Зникла експедиція» інформувала своїх читачів лаконічно, без будь-яких коментарів: такого-то числа радянське дослідне судно в районі Маршаллових островів наскочило на рифи й потонуло; «Вашінгтон пост» звинуватила капітана, який буцімто не врахував навігаційних застережень про те, що води тих широт небезпечні для судноплавства.
«Судячи з попередніх повідомлень, — писала «Вашінгтон пост», — «Гідролог» зазнав катастрофи на крайній півночі Маршаллового архіпелагу, очевидно, в районі атола Таонгі або на північний захід від нього, де лежить група островів, зокрема атол Уейк. Безперечно, — зловтішався автор кореспонденції,— капітан радянського судна мав лоцію і, може, навіть зведений лист — 983 — англійських карт. А в лоції чорним по білому зазначено: «Води навколо атола Уейк — військово-морський оборонний район Сполучених Штатів Америки. Без дозволу морського міністра жодному судну відвідувати його не можна».
Розповівши про те, що «Гідролог» працював за програмою Міжнародного геофізичного року, газета французьких комуністів «Юманіте» в статті «Атомні безумці замітають сліди» вказала на причину катастрофи: «Уже біля островів Палау, де «Гідролог» вивчав радіоактивний режим океану, американська вояччина почала заважати дослідникам. Зібраний експедицією матеріал, очевидно, ще раз міг викрити злочинність атомних безумців, і вони пішли на крайність…»
Це відзначили й інші газети світу. Японська «Майніті дейлі ньюс» своє невелике повідомлення про загибель «Гідролога» закінчила так: «Ми пам"ятаємо Хіросіму й Нагасакі, не забули й жертв «Щасливого дракона».[27] Попіл Бікіні стукає в наші серця!»
ebooksa