— Є? — спитав Штауфер.
— Так точно, е, пане гауптштурмфюрер! — відказав мотоцикліст, простягаючи сірого, засмальцьованого конверта. — Його приніс листоноша й опустив у проріз!
— Листоноша? — перепитав Штауфер, розпечатуючи конверта з гидливим виразом на обличчі.
— Так точно!
Штауфер прочитав лист, всунув його назад у конверт і кинув на стіл.
— Ідіть! — сказав він. — І покличте до мене штурмбаннфюрера Грундта. Він внизу, у внутрішній тюрмі.
— Єсть покликати штурмбаннфюрера! — повторив солдат і вийшов.
Посмішка скривила тонкі й міцно стиснуті губи Штауфера. Він ще раз взяв у руки конверт і прочитав на ньому напис, зроблений рукою Туманової: «Тут, Цегляна, 38. Роберту Герцу».
Штауфер постукав ребром конверта об стіл і задумався.
Двері розчинилися, і до кабінету зайшов штурмбаннфюрер Грундт у повній есесівській формі.
Погладивши енергійним рухом свою пишну золотаву шевелюру, він без запрошення сів на стілець і сказав:
— Я щойно з лікарні. Шофер у тяжкому стані, й лікар не ручається за його життя. — Грундт ударив кулаком по столику. — Хай йому чорт! Якщо він здохне, я не доберуся до винуватців!
Йшлося про шофера тюремної «п"ятірки», на яку вчинили напад підпільники. В гарячці й поспішності вони не довели справи до кінця: тяжко поранений шофер ще жив, хоч язик у нього вже не повертався і від нього не можна було добитися жодного слова.
— Не нервуйте, пане штурмбаннфюрер! — заспокоїв його Штауфер. — Це не в вашому характері.
В очах у Грундта блиснули злі вогники,
— Хто ж міг уявити, що тоді, як я возився з цією впертою мадам, якісь негідники нападуть на другу машину?
— Не нервуйтесь, — повторив Штауфер. — Я певен, що ви доберетеся до винуватців… Так, так!.. Я навіть більш ніж певен цього. Як я пригадую, Готовцеву доставили сюди «п"ятіркою» і назад повинні були везти «п"ятіркою». А в «шістку» вона потрапила зовсім випадково…
Стілець під Грундтом заскрипів, він подався усім корпусом уперед. Зараз у ньому ніяк не можна було впізнати скромного стажиста Роберта Герца.
— Ви хочете сказати…
— Я хочу сказати, — перебив його Штауфер, — що ті, хто нападав, були твердо переконані, що «п"ятіркою» везуть Готовцеву. А вже вона, напевно, знає своїх друзів.
ebooksa