— О, це довга історія! — Юля звела брови. — Дуже довга. Все розкажу по порядку. Але я ще маю до вас кілька запитань.
— Питай, рідна!
— Ви знаєте особовий склад тутешнього гестапо?
— Приблизно знаю.
— Хто такий Штауфер?
— Начальник гестапо.
— А Грундт?
— Йоганн Грундт? Це страшна людина. Посадою він молодший за Штауфера, звичайний слідчий, а чином старший. Він штурмбаннфюрер СС. Рук Грундта не минула жодна жертва, що потрапила до гестапо.
— А прізвище Герц вам про що-небудь говорить?
— Герц… Герц…
— Так, Роберт Герц,
Чорноп"ятов прищулив одне око, покрутив вуса.
— Не чував. Може, новенький. А ти не сплутала?
— Ні, саме Герц. Стажист гестапо.
— Стажистів і референтів там до лихої години. Але можна вияснити.
— Поки що не варто. А зараз дайте мені чого-небудь перекусити.
Чорноп"ятов сплеснув руками:
— Який же я дурень! І не спитав! Зараз, дочко!.. Я ж тут живу…
І Чорноп"ятов поліз під верстак.
Лісом у цю пору пробиралась група капітана Дмитрієвського. Одягнуті у плямисті маскувальні халати, розвідники були майже непомітні серед соковитої яскравої зелені трави та чагарникових заростей. На правому фланзі, пружинисто натягуючи довгий поводок, ішла велика сіра вівчарка.
ebooksa