Безумці

Не діставши відповіді, підсідає до сержанта.

— Що з вами? — хвилюючись запитує Пелла. — Занедужали?

Гарріта мовчить. Він як камінь. Тільки сережка легенько тремтить у вусі.

Пелла хапає його за плечі, трясе, зазирає в очі.

— Гарріта, — кричить він злякано, — сержант Гарріта!..

Абст, що стежив за цим, ловить на собі розгублений лейтенантів погляд і відвертається. Ось він позіхнув, мигцем глянув на годинник.

— Що ж ви стоїте, Глюк? — Абст невдоволений. — Ану лишень зніміть браслети з цих бідолах. Уявляю, як вони намучилися… Боже, та киньте до біса свій автомат!

Рудобородий широко усміхається, кладе автомат, підходить до полоненого, безцеремонно бере його за руку. Знімає наручники. Руки італійця вільні. Але той ніби й не зрадів — підніс руки до очей, оглянув їх і знову опустив.

Дзеньк — і браслети розкрито на руках другого полоненого.

Невдовзі розковані всі четверо.

Підібравши наручники, Глюк з"єднує їх в один ланцюг.

— Готово, шеф.

— Одведіть людей.

— Єсть, шеф. — Глюк обертається до полонених. — Гей, ви, рушайте за мною!

І він іде в тунель.

Італійці прямують слідом. Групу замикає сержант Гарріта. Він несе в"язку наручників, яку шпурнув йому конвоїр.

— Йдіть і ви, — звертається Абст до Вальтера.

— Слухаю, шеф.

— Зашифруйте й передайте в ефір: «У мене все гаразд».

— Зрозуміло.