Безумці

— Їдете?..

Чоловік, котрий увесь цей час возився біля торпед, почав одягатися для спуску під воду: натягнув і зашнурував ласти, пристебнув пасок з вантажами, перевірив респіратор. Зачувши останні слова жінки, він вийшов на середину майданчика. Це здоровань з короткою рудою бородою. Ось він узяв у крановщика сигарету, закурив, випустив хмарку диму.

— То, значить, їдете? — каже він густим басом. — Домоглися свого. Ну, а хто буде за вас? Сам шеф?

В його голосі погано прихована досада. Взявши руки в боки, він похитується на широко розставлених ногах, морщить чоло.

— Це ж ненадовго, Глюк. — Жінка знизує плечима. — Тиждень, ну два. А потім у вас буде новий лікар, набагато досвідченіший.

— Еге ж, — непевно каже Глюк і спльовує. — Ну що ж, щасливої дороги, коли так… — Він обертається до плавців, які так само сидять на камені. — Гей ви, вставайте!

Ті слухняно підводяться.

— Взяти дихальні апарати! — командує Глюк. — Хутчій, апарати!

Підходить жінка.

Вона перевіряє, як водолази наділи паски з вантажами, пристебнули ласти, відкрутили вентилі кисневих балонів і наповнили повітрям дихальні мішки респіраторів.

— Лишилося два рейси, — голосно каже жінка, — ви чуєте: два рейси! Тепер — у воду!

Плавці в лагуні, де вже плаває рудий Глюк. Працюють мотори буксирувальників. Маленький загін іде під воду.

Протягом кількох хвилин жінка та крановщик тихо розмовляють, потім зникають у тунелі. Прожектори гаснуть. Карцов знову в пітьмі.

Звідки доставлено мішки і що в них? Напевно, харчі, зброя, вибухівка. Отже, поблизу склад, що постачає мешканців підземелля? Легко сказати — склад! Можна не сумніватися, що на десятки миль навколо кожен вершок суходолу контролюють господарі військово-морської бази. Та склад є, і він недалеко: плавці вже побували в ньому і до вечері повинні зробити ще два рейси.

Карцов думає про водіїв буксирувальників. Дивні люди — дужі, молоді і… якісь апатичні. Втомились? А може, чимось заклопотані?

Безперечно, в гроті загін гітлерівських плавців, навчених діяти під водою. Сховище вибрано вдало: що може бути безпечніше за самотню голу скелю, котра вічно стирчить перед базою й давним-давно намуляла всім очі! На неї, звичайно, не раз висаджувалися моряки союзників, облазили скелю вздовж і впоперек. Але їм і на думку не спало, що скеля, точніше, порожнини в ній стали пристановищем фашистських піратів.

Авжеж, звідси й діяли люди, що висадили в повітря крейсер і док. Абст брехав, запевняючи, що їх доставив підводний човен.

Підводний човен… Стоп!

Тільки тепер Карцов зрозумів, який «склад» постачає мешканців підземелля. Це підводний човен, що потай пробрався в район скелі, ліг на грунт, а тепер, діждавшись ночі, виплив і розвантажується. До речі, чи не на цьому човні збирається мандрувати на материк жінка, що тільки-но зникла у тунелі?

Отже, вивантаживши мішки і взявши на борт пасажирку, човен піде. Шлях його лежатиме до Німеччини. А втім, йому зовсім не обов"язково плисти так далеко. Найімовірніше, човен рушить до однієї з таємних баз постачання фашистського флоту, розкиданих по багатьох морях. Там він навантажиться і знову візьме курс до самотньої скелі.