Покій був обставлений стародавніми яванськими меблями, диванами, зброєю, а поруч з цим — європейські столики, крісла, паризькі статуетки, фотографії та інші атрибути європейської цивілізації.
Тихенько прочинилися двері, і в покій, схилившись у три погибелі, всунувся поважний старий чоловік.
— Хай береже аллах великого сусухунана!
— Що скажеш, Радан-Бого?
— Пробач, великий імператоре! — сказав Радан-Бого, простягаючи вперед складені долонями руки. — Мої погані вуста мусять образити твої царські вуха.
— Що, що таке? — занепокоївся сусухунан.
— На свято, яке готує ваша величність через п"ять днів, невистачає грошей.
Сусухунан скривився, ніби йому в ніс залетіла муха.
— Невже ти не можеш сам уладнати все це?
— Хай буде свідком аллах — все, що можна було зробити, я зробив, але потрібних грошей здобути не можу.
— Звернися тоді до резидента, хай він дасть в рахунок того, що належить, — нетерпляче промовив сусухунан.
— О великий царю царів! За цей рік нам нічого не належить: усі вісімсот гульденів ми вже одержали, а до кінця року лишається ще чотири місяці.
— Чи ти не міг нашкребти з яких-небудь податків? Не йти ж мені самому збирати гроші серед підданих? — уже зовсім незадоволено сказав сусухунан.
— Хай аллах утішить твій справедливий гнів, о могутній володарю нашого життя! На ці ж гроші ми живемо весь останній час. Усе, що можна було витиснути, — витиснуто.
Сусухунан нервово став перегортати сторінки альбома, а потім жбурнув його далеко від себе.
— Ну, то що ж ти порадиш робити? — вирячився він на Радан-Бого.
Той схилився ще нижче.
— Чи може радити твоїй величності твій жалюгідний слуга? Мудрість твоя сама знає, що доведеться попросити у резидента грошей наперед.
— Ну, от звернися від мого імені. Я йому напишу.
— О незрівнянна світлість! Твій слуга не зможе умовити резидента. Лише твоя могутність може це зробити. Особливо коли треба брати за наступний рік.