— Ну, а де ж капітан? Досі не встав? — цокотав він. — А помічник капітана? Що він робить, теж іще спить? На щастя, погода чудова, вітер сприятливий, судно йде само собою…
В цю хвилину на сходах показався Джон Маиглс.
— Ось капітан, — сказав Олбінет.
— О! Я радий, вельми радий познайомитися з вами, капітане Бертоне! — вигукнув незнайомий.
Джон Манглс аж остовпів із подиву, не тільки тому, що його назвали Вертоном, але тому, головне, що побачив на борту свого судна незнайомого.
А той провадив своє дедалі запальніше:
— Дозвольте мені потиснути вам руку. Я не зробив цього позавчора ввечері, бо в час одплиття негоже нікого турбувати. Але сьогодні, капітане, я справді щасливий познайомитися з вами.
Джон Манглс широко розплющеними очима дивився то на Олбінета, то на новоприбулого пасажира.
— Тепер, — вів далі той, — ми познайомились, дорогий капітане, тепер ми друзі. Скажіть мені насамперед, чи задоволені ви з “Шотландії”?
— Яку Шотландію ви маєте на увазі? — нарешті вимовив Джон Манглс.
— Певна річ, “Шотландію”, на якій ми оце зараз пливемо. Чудове судно, його так мені хвалили за мореплавні якості й високу гідність його командира, славного капітана Бертона. Чи ви не родич відомого африканського мандрівника Бертона? Відважна людина! Коли це так, щиро вас вітаю!
— Сер, я не тільки не родич мандрівника Бертона, але я навіть не капітан Бертон, — відповів Джон Манглс.
— Он що! Виходить, я розмовляю з помічником капітана “Шотландії” містером Берднесом? — допитувався дивний пасажир.
— Містер Берднес? — повторив за ним Джон Манглс, що почав доходити істини.
Але він ніяк не міг збагнути, ким має справу, з божевільним чи просто з легкодумом. Та тільки-но він хотів остаточно з’ясувати це питання, як на палубу зійшли лорд Гленарван з дружиною й Мері Грант.
Помітивши їх, незнайомий вигукнув:
— О! Пасажири! Пасажирки! Чудово! Сподіваюсь, містере Берднесе, ви мене познайомите…
Він рушив їм назустріч і, не дожидаючи посередництва Джона Манглса, невимушено заговорив:
— Місіс, — удався він до міс Грант, — міс… — повернувся він до леді Гелени. — Сер, — додав він, звертаючись до Гленарвана.
— Лорд Гленарван, — підказав Джон Манглс.