— І Кальфоукоура!
— А Янчетрус?
— Зник і Янчетрус!
Розмову було переказано Талькавові, котрий схвально кивнув головою. Очевидно, патагонець не знав або забув про цю війну, яка призвела пізніше до втручання Бразілії і винищила силу людей в обох таборах. Отож сержант цілком слушно пояснював знелюднення пампи громадянською війною, що розгорілася на півночі аргентинських провінцій.
Але ця подія перевернула шкереберть усі Гленарванові плани. Справді, коли Гаррі Грант був у полоні в касиків, то і йому теж довелося йти разом із ними аж до північних кордонів. А тоді — де і як його шукати? Чи слід починати знову небезпечні й напевно марні розшуки на півночі пампи?
Треба було гарненько обміркувати це важливе питання.
Однак досі ще не довідались про найголовніше — і майор, поки його друзі мовчки перезиралися, спитав Мануеля, чи не чув він про європейців, що потрапили в полон до касиків?
Сержант поміркував якийсь час, наче щось пригадуючи.
— Так, чував, — відповів він нарешті.
— О! — скрикнув Гленарван; в його серці знов спалахнула надія.
Він, Паганель, Мак-Наббс і Роберт оточили сержанта.
— Кажіть же! Кажіть! — вимагали вони, пасучи його очима.
— Кілька років тому, — почав Мануель, — так, правильно… полонені європейці… але ніколи не бачив.
— Кілька років тому? — здивувався Глепарван. — Ні, ви помиляєтесь. Ми точно знаємо, коли сталася катастрофа. “Британія” загинула в червні 1862 року. Отже, ще немає і двох років.
— Ні, сер, багато більше.
— Не може бути! — вигукнув Паганель.
— Ні, точнісінько так. Це було тоді, коли народився Пене. Їх було двоє…
— Ні, троє! — заперечив Гленарван.
— Двоє, — упевнено наполягав сержант.
— Двоє! — повторив украй здивований Гленарван. — Двоє англійців!