— Ви дуже недовірливі. Ви працюєте в абвері, правда?
— А чому ви про це питаєте?
— Я не питаю, а стверджую. Адже ви не вірите в мої надприродні можливості.
— Ні.
— А Бруннер іншої думки про це.
— Мій приятель Отто і я часто розходимося в поглядах, — пояснив Клосс. — Так буває. Я люблю конкретні факти.
— Ви ведете, — трохи невпевнено говорив Ріолетто, — одну й ту саму справу.
— Що ви маєте на увазі?
— Диверсію на заводі Райла. Я вже сказав Бруннерові, що ладний йому допомогти.
Клосс дивився на нього з напруженою увагою. Чого насправді хоче цей італієць? Чи не працює він на Бруннера? Можливо, Бруннер наказав йому стежити за Клоссом?
— Ви й мені хочете запропонувати свої послуги? — запитав він.
— Можливо, — відповів італієць.
— Навіщо ж, пане Ріолетто? Якщо ви працюєте на нас…
— Цього я б не сказав, — Ріолетто спокійно пив шоколад. — Я люблю інший стиль розмови, пане обер-лейтенант, а якщо часом і допомагаю… то це зовсім не означає… — І він одразу змінив тему: — Як почувається красуня дружина коменданта?
Клосс глянув на годинник. Наближалася за чверть перша.
У квартирі на вулиці Валовій, п’ятнадцять Едвард теж подивився на годинник.
— Тобі вже час, — сказав він Казикові. — Ти допустився помилки і дуже серйозної помилки. Тепер ти викритий і не мав права приходити сюди.
— А що ж я повинен був робити?
— Зникнути й перечекати. Ти добре знав, що без мого дозволу не маєш права приймати ніяких рішень.
— Це порядний німець.
ebooksa