Восьмьоркін був біля торпеди, Чижеєв з Чупчуренком діяли внизу, а Калузький вів катер. З перестороги, щоб передчасно не бути поміченим з мису, він зробив велике півколо і найменшим ходом почав підходити із східного боку до бухти. Ця ділянка моря була густо замінована. Після допиту Штейнгардта Калузький знав, що міни виставлялися проти великих кораблів, а катер з малою осадкою може спокійно пройти над ними. Його могла пошкодити лише випадкова міна. Про всяк випадок він викликав нагору Чупчуренка і звелів йому лягти на ніс катера — вести спостереження за морем.
Ніч була тиха й тепла. Затуманена поверхня моря ледве колихалася. Катер ішов затемненою частиною моря, притискуючись до берега.
Призначений час уже наближався, а Микола Дементійович усе не бачив транспорту.
— Молодші, у вас очі кращі, беріть-но біноклі, — попросив він. — Зовсім нікудишні очі в мене.
Всі почали вдивлятися в неясну далечінь. Мотор, працюючи на малих обертах, ледь чутно збивав воду гвинтом.
— Бачу транспорт! — нарешті сказав Чупчуренко. — Справа по носу силует двопалубного корабля.
— Правильно, — підтвердив Восьмьоркін. — А лівіше від нього — катер і ще якась посудина.
— Застопорити хід! — наказав Калузький.
Несподівано з кінця мису злетів тонкий промінь прожектора і неспокійно заметався по поверхні моря. За ним з берега простяглися й інші, сильніші світляні щупальця. Вони в одному місці схрестили свої леза, і там, в голубому потоці світла, вирізнився темний силует «Дельфіна».
«Наші», зрадів і водночас занепокоївся Микола Дементійович. Він бачив, як «Дельфін» зник, немов розтанувши у воді, і як на його місці в світляних смугах промайнули і швидкохідні катери, здіймаючи іскристу піну. Почулась часта стрілянина.
«Із швидкострільних по них б"ють, — зрозумів Калузький, — тепер вони не почують шуму наших моторів. Пора…»
В сяйві спалахів він уже бачив вихоплений з пітьми величезний обрис корабля.
— Восьмьоркіну підготувати торпеду до пострілу! — незвичайно високим і якимось неприродним голосом скомандував інженер. — Чупчуренко — до моторів… Повний уперед!
«Кабельтових з п"ятнадцять буде, — націливши катер, що скажено мчав, на корабель, міркував Калузький. — А що як промажу? Конфуз і скандал… Буду стріляти з найкоротшої дистанції».
Промені прожектора знову забігали і раптом ударили в обличчя. Микола Дементійович міцніше вчепився в штурвал і не міняв курсу.
Він не чув, як з берега і корабля гулко залупотіли швидкострільні гармати, не бачив близьких сплесків і клекотіння води. Старий твердою рукою вів катер прямо на транспорт. Промінь прожектора більше не заважав йому. Від сліпучого світла прикривав високий борт і надбудови ворожого корабля.
Лишалось не більше як шість кабельтових. Микола Дементійович уже бачив у жовтих гарматних спалахах метушню людей на палубі.
Він відчував, як його ліву руку стягує судорога, як тремтять від напруження ноги.
— Плі! — неприродно високим голосом закричав він і махнув рукою.
Калузький не чув сплеску торпеди, що плюхнулася в воду, він тільки відчув, як здригнувся звільнений від вантажу катер, і одразу ж повернув направо.
ebooksa