— Але мій чоловік пішов з людьми по сіль! — заплакала вона, ламаючи руки.
З-за її спини визирнули розпатлані голівки трьох хлоп’ят, які спросоння кліпали очима.
— До них пішов Конан, він їх виведе. Нам треба йти, щоб попередити інших.
Вона полегшено зітхнула.
— Хвала Мітрі! Якщо за ними пішов кімерієць, то вони в безпеці. Ніхто зі смертних не захистить їх краще!
Вона поспішно підхопила на руки молодшого і, женучи перед собою двох інших, вийшла з хатини. Бальт узяв свічку і погасив її, прислухаючись. На дорозі було тихо.
— Кінь у вас є?
— Так, у стайні. Ой, швидше!
Він відсунув її вбік і сам відкрив засув. Потім вивів коня й посадив на нього дітей, наказавши триматися за гриву й одне за одного.
Вони дивилися серйозно й мовчали. Жінка взяла поводи й пішла дорогою. Сокиру вона несла в руці, і Бальт був упевнений, що у разі чого вона битиметься, як пантера.
Він ішов ззаду й прислухався. Його переслідувала думка, що форт уже захоплено і що темношкіра орда мчить зараз дорогою, сп’яніла від пролитої крові й жадаючи нової. Вони мчатимуть, як зграя голодних вовків.
Нарешті він побачив у темряві силует наступної хатини. Жінка хотіла крикнути господарям, але Бальт її втримав. Він підійшов до дверей і постукав. Йому відповів жіночий голос. Він пояснив, у чому справа, і мешканці хатини швидко вискочили з неї — стара, дві молоді жінки й четверо дітлахів. Чоловіки в них теж вирушили на солонці. Одна з жінок остовпіла, інша була близька до істерики. Але стара, уродженка прикордоння, швидко її втихомирила, допомогла Бальту вивести двох коней з повітки за хатиною й посадила на них дітей. Бальт і їй порадив їхати верхи, але вона наказала зробити це одній із невісток.
— Вона чекає дитини, — пояснила стара. — А я можу йти пішки. І битися, якщо це знадобиться.
Коли рушили, одна з молодичок сказала:
— Увечері дорогою їхали двоє. Ми їм радили переночувати в нас, але вони поспішали у форт. Що з ними?
— Вони зустріли піктів, — стисло відповів Бальт, і жінка заплакала.
Тільки хатина зникла з очей, десь удалині почулося високе протяжне завивання.
— Вовк! — сказала одна з жінок.
— Розмальований вовк із сокирою, — пробурчав Бальт. — Ідіть! Піднімайте всіх колоністів, яких трапите дорогою, й ведіть із собою. Я перевірю, що в нас за спиною.
Стара мовчки повела своїх підопічних далі. Коли вони вже танули в мороці, Бальт побачив бліді овали дитячих личок, звернених до нього. Він пригадав своїх рідних у Таурані, й у голові йому запаморочилося. Усе тіло ослабло, він застогнав і опустився на дорогу, обхопивши рукою шию Рубаки, який негайно заходився облизувати йому щоки.
ebooksa