— Що ж тут дивного? — весело сказав Соумар. — КНБ у мене сьогодні як удома.
Швейцар співчутливо подивився на нього, відтак вони поклали Клубічка на канапу, і Соумар пішов до приймальні. Заледве прочинив двері — побачив Трампуса, що, немов на троні, сидів у його фотелі за столом. Двері майже автоматично зачинилися. Соумар озирнувся: зачинив їх Голец — з видимим наміром не дати йому вийти.
— Добрий вечір, — привітався Соумар. — Власне, уже ніч. Трампусе, що вас до мене привело? Знову прийшли з якимось запитанням?
Трампус похитав головою, врочисто підвівся, пильно дивлячись на професора.
— Чи знов прийшли мене охороняти? — пожартував Соумар.
— Пане професор, — піднесено мовив Трампус, — мені жаль, але я прийшов вас не охороняти, а заарештувати.
Соумар вирячив на нього очі:
— Ви що, з глузду з"їхали, Трампусе? Жартувати серед ночі? Невже не могли знайти іншого часу?
Трампус почервонів:
— Я вас дуже просив би не ображати мене, — сказав холодно. — Заявляю вам, що з цієї хвилини ви заарештовані.
Соумар несамохіть глянув на Голца, але той тільки ніяково стенув плечима.
— Заарештований, — видушив із себе Соумар. — Добре. Але в такому разі можете сказати чому?
— Пане професор, — відповів Трампус іще холодніше, — не грайте переді мною комедії. Вам-бо добре відомо, за що я вас заарештовую.
— Мушу, на жаль, констатувати, що не маю аніякісінького уявлення, — видушив із себе приголомшений Соумар. — Зрештою сьогодні це вже не вперше ви псуєте мені настрій. Щоразу знаходите новий привід. Спочатку хотіли мене заарештувати за те, що маю малу ногу, а… Мені справді цікаво, що вигадали ви тепер? Можливо, за червону бороду?
Трампус сумно дивився на нього:
— Я скажу вам лиш кілька слів — і ви перестанете сміятися. Пані Салачова прокинулася.
— Хвалити бога! — вигукнув Соумар. — За це я б вас залюбки обняв, тільки ж ви мене заарештували… Як вона почувається?
— Спочатку їй було добре, — відповів Трампус усе ще крижаним тоном. — А в цей момент не дуже.
— Їду до неї,— вирішив Соумар і ступив до дверей. Та Голец розкинув руки й похитав головою. Соумар повернувся до столу й напався на Трампуса: — Що це все означає? Скажете ви нарешті?
— Пане професор, — відповів Трампус тим самим холодним тоном, — скажіть мені: вам відома ця річ? — Він витяг з портфеля фатальну мармурову голівку.
ebooksa