— Навіть Готеро одержав двадцять чотири тисячі, — засміявся Смок. — Звичайно, від цієї суми треба ще відняти витрати на яйця та їхній перевіз. І коли Скажений бере всю партію, то зможе й сам заробити на цьому.
Біля другої Малий, нетерпляче виглядаючи Скаженого, побачив, як той піднімався на пагорок. Вигляд у нього був веселий і діловитий.
— Давайте сюди яйця, пірати, — почав він. — І з сьогоднішнього дня ніколи не згадуйте мені про них, як хочете мати голову на плечах.
Вони почали рахувати першу партію. Коли було відраховано дві сотні, Скажений раптом розбив одне яйце об край столу.
— Гей! Обережно! — підскочив Малий.
— Це моє яйце чи ні? — огризнувся Скажений. — Плачу я за нього десять доларів чи ні? Мені не хочеться купувати кота в мішку. Коли я вже викидаю гроші, то хочу знати на що.
— Якщо воно не подобається тобі, я його з"їм, — лукаво запропонував Малий.
Але Скажений понюхав і похитав головою.
— Не треба, Малий. Яйце добре. Дай-но мені казанок. Я з"їм його сам на вечерю.
Тричі Скажений розбивав яйця і кидав їх у казанок.
— Тут на два більше, Малий, — заявив він, скінчивши підрахунок. — Дев"ятсот шістдесят чотири, а не шістдесят два.
— Моя помилка, — признався Малий. — Ми їх докинемо, щоб було з горою.
— Звичайно. Тепер ти можеш дозволити собі цю розкіш, — похмуро згодився Скажений. — Клади до гурту. Дев"ять тисяч шістсот двадцять доларів. Одержуйте. Пиши розписку, Смоку.
— Чому б не підрахувати решти? — запитав Смок.
Скажений похитав головою.
— З мене поганий рахівник. Краще спершу розквитатись за це.
Він підійшов до свого кожуха, витяг з кишень дві торбинки золотого піску, круглі та довгі, наче ковбаси. Коли розплатився за першу партію, там залишилось піску не більш як на триста доларів
Потім поставили на стіл скриньку з-під мила і почали рахувати нову партію. Одрахувавши сотню, Скажений стукнув яйце об край столу. Але воно не розбилось.
— Здорово замерзло, — сказав він, стукаючи дужче.
Потім підняв яйце, і вони побачили, що там, де він ударив, шкаралупа розсипалась на порох.