— Якщо ви поламаєте мені пальці, — зморщившись сказав Людов, — я не зможу підписати наказ про ваше призначення.
Медведєв розчинив дверці шафи, вихопив пляшку вина, дві липких склянки. На дні однієї лежав недокурок, у другій лазила млява полярна муха. Витрусивши із склянок муху і недокурок, мовчки вибіг з кімнати.
— Андрію Олександровичу, не треба! — гукнув навздогін Людов.
З-за дверей чути було булькання і плескіт води. Медведєв повернувся з вимитими склянками.
— Я рідко п"ю, — уривчасто сказав він. — Востаннє випив з цієї пляшки, коли розставався з Настею. Думали допити після її повернення. Але задля такого випадку…
Багрова густа цівка билася об стінки склянок.
— Щоб не остання!.. — сказав Медведєв, урочисто піднімаючи склянку.
— Щоб не остання! — повторив Людов суворий тост військових моряків.
Вони випили, поставили склянки рядом.
— У вас добрі нерви, Андрію Олександровичу, — з повагою сказав Людов. — Хвилюєтесь, а в руці ні найменшого тремтіння.
Нахилився, витягнув з-під стільця кашкет, обмахнув його рукавом.
Медведєв дивився зачудовано.
— Зараз я вас залишаю, Андрію Олександровичу, — Чудно звучало для Медведєва це цивільне, ще не звичне тоді на флоті звернення. — Головне ми з вами скріпили. Ви переходите в моє розпорядження. Обдумайте ще раз цей крок. Немає вагань? Тоді прикиньте поки що: кого із свого екіпажу зможете взяти з собою. Потрібні двоє: радист і сигнальник.
Медведєв не встиг відповісти жодного слова. Капітан попереджуюче підняв смуглявий палець.
— Не поспішайте, обміркуйте кандидатури всебічно. Через півгодини чекаю вас у командуючого, в скелі… Думаю, — краще нам не йти вулицею разом…
Приклавши пальці до козирка, вийшов, тихо причинивши за собою двері…
Рівно через півгодини вахтовий червонофлотець перед овальним входом до скелі запитував перепустку у офіцера, який сюди підійшов.
Ранні присмерки вже огортали вулиці, кораблі біля причалів, площу стадіону, де зовсім недавно літав вологий футбольний м"яч, свистіли і тупотіли англійці, аплодували наші моряки, коли команда гвардійського есмінця забивала в англійські ворота гол за голом. Медведєв пред"явив посвідчення. Вахтовий натиснув кнопку дзвоника.
У глибині тунелю горіло електричне світло. Черговий офіцер вийшов із-за повороту.
— Старший лейтенант Медведєв? Проходьте.
ebooksa