Боцман з «Тумана»

Він помовчав, знову надів окуляри.

— Загибель фашистів близька. Гітлер піде на все, щоб віддалити цю загибель. Пам"ятайте одне: знищення цієї лабораторії е сопках вирве ще один шанс із рук ворога, врятує тисячі, може сотні тисяч людей від жахливої смерті. Це секретна зброя… Увага!

Він схопився з крісла. Увійшов віце-адмірал, на ходу знімаючи кашкет.

— Літаки пролетіли на ост, — сказав командуючий, весело поблискуючи очима і пройшов до свого стола. — Там їх перехоплять наші, а по дорозі вже поскубли зенітники — один бомбардувальник врізався в сопку… Отже, капітане, ви хочете сказати, що німці відкрили по сусідству з нами невелике науково-виробниче підприємство по виготовленню, ну, скажімо, мильних пузирів. І пропонуєте старшому лейтенантові зайнятися розшуками цього підприємства?

— Так точно, — підтвердив Людов. — Досі ні вилазки наших людей, ні авіарозвідка не могли встановити слідів цього заводу. Він, як видно, непогано замаскований в районі гірських озер. Треба направити постійно діючий морський пост у глибокий тил противника.

— Прийнято! — відрубав віце-адмірал. — Старший лейтенант призначений командиром поста. Візьмете з собою сигнальника і радиста. На ворожому березі зустріне вас найкращий наш розвідник Агєєв. Чули про нього дещо?

— Чув, товаришу командуючий!

— Тепер побачите його в ділі. — Віце-адмірал пригладив коротке шорстке волосся над перетнутим зморшками лобом. — «Де не пройде гірський олень, — пройде російський солдат», — це ніби про нього сказано! Підійдіть сюди, товариші.

Підійшли до настінної карти — до зламаної берегової межі з цифрами висот на штриховці гірських масивів.

— Тут фашисти створили новий укріплений район, — приклав віце-адмірал олівець до карти. — Думаю, його призначення — прикривати з моря об"єкт, який ми розшукуємо. Тут озера, гірські вершини, на деякі з цих вершин ще ніколи не ступала нога людини. В цей фіорд, — олівець віце-адмірала рухався далі по карті, — доставить вас наша «малютка». Даю вам найкращого командира-підводника; він пройде мимо ворожих батарей, форсує мінні поля, висадить вас на берег. Таким чином, відразу обминете основну лінію ворожої оборони, опинитеся в тилу ворога.

— Де встановимо морський пост, товаришу віце-адмірал? — запитав Медведєв.

Командуючий поглянув на нього. Стоїть спокійно, ні крихти хвилювання, немов готується до курортної прогулянки. Хороший офіцер! Мабуть, капітан Людов справді має рацію.

— Місце для морського поста виберете з Агєєвим на одній з найбільших висот, щоб контролювати берег і сушу. Візьмете з собою радіостанцію. Встановите радіовахту, по годині в день. У ці години одержуватимете дальші інструкції, повідомлення про початок десанту… Коли почнеться десант, забезпечите коректування стрільби… А головне — що б то не стало встановити координати цього підприємства в сопках!

Розділ п"ятий

ЛЮДИНА В ПЛАЩ-ПАЛАТЦІ

— Форсуємо мінне поле, Васю! — шепнув ледве чутно Фролов.

Кульбін напружено кивнув. — Тільки що, — сказав друг-підводник, — обійшли найпівнічнішу частину Норвегії.

Тепер увійшли в гирло фіорду. Корпус човна ледь чутно вібрував, рівно горіла лампочка під стелею відсіку. Незабутній, душний, ледве відчутний запах працюючих акумуляторів і машинного масла стояв у повітрі — запах підводного човна в поході.

Зовні наче хтось металевим кігтем обережно доторкнувся до корпусу корабля. Наростали поскрипування, металевий скрегіт. Здавалося, хтось невпевнено обмацує човен зовні.

— Мінреп! — так само тихо шепнув Фролов.