— Настю? — перепитала жінка.
— Авжеж, Медведєву, мою дружину… І сина… Адже вони були разом…
— Так, вона з хлопчиком… — очі Марусі мали якийсь дивний вираз. — Але після пароплава я майже не бачила її. Вона працювала у внутрішніх приміщеннях.
— А хлопчика, Альошу?
— Вашого сина? Я його не бачила ні разу, як і свого. Вони сказали, що тримають дітей заложниками, щоб ми поводилися добре. Але ми їх не бачили. Тільки знали: вони десь близько, вони відповідають за нас.
— І все-таки ви втекли?
Вона підвела похмурі, повні докору очі.
— Я не могла не втекти. Мене все одно засікли б до смерті. Мене повинні були покарати перед строєм. Ви не знаєте, що таке покарання перед строєм. — Кожна риска її обличчя раптом затремтіла. — Я все одно не побачила б мого хлопчика…
Вона дивилася вниз, перебираючи край халата. Медведєв відвів очі.
— Що це за місце, де ви працювали?
— Не знаю, — мляво сказала жінка. — Ми тільки місили бетон. Носили щебінь і воду. Потім бетон кудись відвозили. З нашого барака всі працювали на поверхні…
— Ви хочете сказати, що інші працювали під землею у скелях?
— Так у нас говорили… Ми не ходили в той бік…
— І ви ні разу не бачили Насті? Чи мого хлопчика? Це неймовірно.
Її великі очі з тим самим дивним виразом зупинилися на ньому.
— Ми не могли бачити нікого з них. Між нами був колючий дріт… За дротом химерні трикутні гори… Ніхто ніколи не показувався звідти. Я ніколи не забуду один випадок…
Вона раптом замовкла, осіклася, нерухомо дивлячись униз. Медведєв мовчки ждав.
— Один хлопчик… Це був не ваш і не мій хлопчик… підкрався до грат, мабуть, хотів побачити свою маму… Може, думав пролізти під дротом. Охорони не було поблизу… Я саме проходила там… Він схопився рученятами за дріт. І раптом його почало трясти: тримається за дріт і трясеться. І не може крикнути. Хотіла кинутись до нього. Злякалася. Він уже почорнів і трясеться все дужче. Я почала кричати… Прибігли солдати, відтягли його довгими гачками, кудись понесли… Не знаю, що з ним було далі…
— Дріт під високою напругою. Кати! — сказав крізь зуби Медведєв.
Він ходив туди й назад нервовою, поривчастою ходою. Вийняв папіросу і заховав, не закуривши.
ebooksa