— Дякую, старший лейтенанте. — Льотчик раптом знову весело розреготався, вусики застрибали на пухлій губі над рівними зубами. — Що ж, будемо вважати дипломатичні переговори закінченими. Будемо сподіватися, що все йде на краще. Хоч у нас є прислів"я: «Надія — гарний сніданок, але погана вечеря…»
Він обернувся, неквапливо пішов за скелю. Медведєв знову схилився над шифровкою.
Через деякий час старший лейтенант зайшов до кубрика.
Жінка схопилася з койки, неначе її застали зненацька. Вона щось кроїла, перед нею лежали смужки матерії, клаптики.
— Ось, Василю Степановичу, передайте негайно! — подав Медведєв шифровку Кульбіну.
Потім поглянув на жінку.
— Та сидіть, будь ласка. Чого встали?
Вона продовжувала стояти, дивлячись на нього з переляком.
— Сідайте! — повторив Медведєв.
Вона сіла на самий кінчик койки, підібгавши ноги.
Кульбін почав радирувати, схилившись над столом. Апарат ледве було видно у вечірній напівтемряві. Медведєв вийшов назовні.
Агєєв стояв біля кубрика, задумливо дивлячись вдалину. Синюваті довгі тіні верховини скелі перетинали площадку.
Медведєв підійшов до боцмана. Звідси видно було спуск в ущелину, Фролова, який стояв на вахті з автоматом у руці, недалеко від Фролова — льотчика.
Медведєв поглянув на Агєєва.
— Слухайте, старшина, мені на вас цей англієць скаржився. Правда, що ви за ним назирці ходите?
— Ні, товаришу командир. Просто площадка тут маленька, розминутися важко, от йому і ввижається.
— Так ось що — ви все-таки старайтеся розминутися. Щоб він себе тут полоненим не почував. Правда, сам я наказав очей з нього не зводити і не відміняю наказ. Але ж делікатна це справа… — Медведєв допитливо дивився в суворе обличчя боцмана. — Хлопець він неначе добрий, простий, нічого йому життя отруювати. Га?
Агєєв мовчав.
— Чого ж ви мовчите, боцмане?
— Я, товаришу командир, чомусь татуся-покійника згадав. Був він рибак, помор, людина малосвідома, у Соловки на богомілля Білим морем ходив. Так він мені завжди образок Соловецької божої матері показував, копію з ікони, що висить біля соборних воріт. А на тому образку два кругленьких отвори прорізані, там, де ядра з англійських кораблів соловецьку ікону пробили.