— Ага, сходи, — як господиня, погодилася Натача.
Піднімався Радж скрипучими сходами важко, по-старечому.
Для годиться постукав, але двері відчинив, не чекаючи відповіді.
За столом Крафта сидів, уткнувшись у папери, Судзір.
— А де містер Крафт? — запитав здивовано.
— Був, та загув… — неохоче підвів голову Судзір. Вигляд незадоволений: перешкодили. — Правда, завтра ще зможеш його побачити — буде тут з нотаріусом. І до Англії поїде.
— У гості? У відпустку? — все не міг очуматися від такої несподіванки Радж.
— Багато запитань ставиш. Кажи, що ти хотів…
— Я хотів… З хазяїном мені треба було б поговорити.
— Слухаю тебе. — Судзір подивився на ручний годинник.
— Так ти… так ви…
— Можеш говорити «ти», як і раніше. Я не кривдитимусь. Правда, були у нас сутички по роботі… Але де їх не буває? Служба є служба. А хто давнє пом"яне, той лиха не мине.
— Так що, у тебе тепер треба проситись… просити?!
— Ага. Ніхто не знає, хто в кого буде на поминках. Завтра решту паперів на купівлю-продаж підписуємо.
Радж помовчав, збираючись з духом і думками.
— Горе в мене… Янг утопився… На Гірському… Треба їхати шукати.
— О, боги… Коли ж це могло трапитись? Я ж учора його бачив.
— То вчора, а це — сьогодні. «Нептуна» проситиму… І щоб самого з роботи відпустив.
— Мені з тобою треба багато про що поговорити. Але зараз в тебе клопоти, і в мене. Цими днями неодмінно поговоримо.
— Так я про «Нептуна»…
ebooksa