— Може, не нам треба було з ними займатись. Хай би ті, хто не брав участі у викраденні, транспортуванні. Може, вони нас по запаху впізнають?
— Дідько їх знає… А може, просто до лампочки бояться підпливати? І заслона бульбашкова сильно впливає на них — здалека відчувають, хоч там і спрямоване випромінювання. Спробуємо з плота…
Вода в печері хоч помалу, а все-таки рухалася в напрямку до виходу. Бо стояли ті двоє на плоту спочатку так, що лампочка виблискувала з-за плеча лівого. А поки постояли, поговорили — почала виблискувати між ними, потім — із-за плеча правого. Пліт ледь помітно рухався за водою.
— Піт був у дельфінарії, а нічого не може сказати, які команди подавав той дресирувальник.
— Він дельфінів бачив під час вистави, а не на заняттях.
— Я ж казав Піту: рано! Хай краще вивчаться. Ні-і, давай-давай, хап-хап. А тепер хоч під хвіст їм труби.
— А якщо більше не було б такого зручного випадку?
— Не було б, то самі влаштували б. Терпінням треба було запастися, терпінням!
— Терпінням… А забув, що час — гроші? Не знаєш, де виграєш, де програєш. Спробуємо, не вийде нічого — доведеться Судзіра в долю брати.
— Це той дресирувальник?
— Еге ж… Штучка — пальця в рот не клади.
— Шеф сьогодні припливає, то скаже, що робити.
— У шефа, думаєш, парламент, а не голова?
— Не парламент, але — голова.
— Погодиться шеф… Не бачу я іншого виходу. Якщо на одному втратимо, то на іншому виграємо.
— Сніданок де? На пустій каві скоро ніг не потягнеш. Злопати б хоч зо два сандвичі.
— Он… на ті черпалки я поклав.
— Мішка рогожного ти не брав? Я кинув учора на черпалки, щоб трохи просох.
— Не бачив… Може, краби стягнули.
— А рибу куди поклав?
ebooksa