— Не все…
— Печера в них там, під берегом! — ледь не крикнув він.
— Тихо… І придумали загородку — бульбашки. Не прості бульбашки… Бачив, як окунь розвалився? У мене голова аж розколюється і чую погано.
— І в мене щось з вухами… Підпливи ближче, щоб не кричати. Тепер зрозуміло, чому поліція не знайшла дельфінів. Вони в печері, за бульбашковою заслоною! їх у печері хочуть і використати… Судзір навчав їх пірнати з ковшами, черпати і виносити пісок.
— Ті, з табору, думають, що в печері на дні є золото.
— Ух, це золото!.. Якби міг, зібрав би його все! З усього світу! — і втопив би у найглибшому місці океану.
— І після цього, гадаєш, зло зникне? — іронічно усміхнувся Амара.
— Якщо не все, то на три чверті — неодмінно.
— Той витік з озера потрапляє в печеру, не інакше. То невже й тіло Янгове там?
— Я ще під водою про це подумав, хотів шарахнути крисом по проводах — і туди…
— Авжеж! Вони під струмом. Чуєш тахкає двигун?
— Чую, здається… — Радж покрутив пальцями у вухах. — А мене струмом не вдарило б. Перевірено: колодочка — ізолятор.
— Ну й що, якби не вдарило? А ти знаєш, що опісля могло відбутися? Ті, з табору, одразу кинулися б шукати пошкодження і застукали б нас.
— А дельфіни за цей час — фіу-ф"ють!
— А тобі ножем під ребро — і ф"ють на дно.
— У мене теж ножичок непоганий. Звичайно, не такий, що лезом стріляє, але…
— Скільки людей у таборі — ти знаєш? Ні… Гадаєш, вони церемонитимуться з нами, коли довідаються, що їхні махінації викриті? Сюди треба заявлятися із загоном поліції або… Щоб усіх одразу накрити… І цю печеру обстежити.
— Ти сказав — «або». Що — «або»?
Амара зам"явся:
— Ну — гаразд… Я тобі не казав, а ти не чув. Той гурток пам"ятаєш? Що в «Кракені» засідав?
ebooksa