«Хай лає, як хоче… Зате з Раджем буду! У дельфінарії працюватиму!» Янг стояв, очманілий від щастя, і тільки носом шморгав. У цей час він зовсім забув, що його щастя постало на нещасті іншого.
Про це нагадав Радж, познімавши з нього одяг в душовій та ще ляснувши по тому місцю, звідки ноги ростуть. Янгові не заболіло, йому хотілося сміятися й пустувати. Ах, Радж! Не може зрозуміти, скільки пережив Янг на всі дні після вигнання, скільки наскиглилась і наплакалась його душа від горя й самітності. І ось тенор, коли все так чудово складається, раптом знову треба переживати через те, що ти — не з своєї волі! — займаєш місце іншого.
— Надвечір підемо в порт. Гуга живе на човні, у плавучому селищі… Знайдемо!.. Поговоримо, що він думає далі робити. А тепер біжи! — Радж ще раз намірився ляснути, але Янг вискочив як підсмалений.
І закрутився, як собака за своїм хвостом. Судзір одразу захотів включити його в програму вистави замість себе. Порепетирували транспортування човна з Янгом — це далося зовсім легко, потім заплив на двох дельфінах, вірніше — дельфінках, Єві й Дорі. Не цілком виходило, не було такої синхронності, як тоді, коли плив, обпираючись на них, Судзір. Та не біда, все прийде з часом! А не вийде на двох, то навчиться сідлати одного й пливти.
Судзір так і не одягав гідрокостюма на час вистави, стояв на нижньому помості в білих штанах і тенісці й тільки подавав команди. Янгом він був задоволений, тільки не подавав виду… А наприкінці денної вистави, коли мокрий і збуджений Янг ще спихав з нижнього помосту пустуна Бобі, а той все висовувався й висовувався, підставляв живіт і плавники, щоб гладили й чухали, від глядачів відділилися дві жінки й пішли до перекидного містка. Одна, маленька китаянка, у штанах з широкими колошами, несла пишний букет квітів, друга висока в крислатому капелюшку і білій сукенці — паперовий пакуночок у руці. Судзір пішов їм назустріч, на місток, прийняв букет, поцілував китаянці ручку, вийняв з букета блакитний конверт і поцілував його. Потім помахав листом услід китаянці і зник в «резиденції». А жінка в крислатому капелюшку ще здалеку почала говорити, простягаючи руки в напрямку Янга: «Поверо бомбіте, поверо бомбіно… Я не знала, що ти такий маестро!» А коли підійшла ближче, сказала:
— Грандійозо, любий… — і погладила мокру Янгову голову.
Донна Тереза! І вона була на виставі… А він же зовсім забув про її існування! Забув і про Тота, який, почувши голос синьйори, почав скавучати і стогнати, смикатися з прив"язі (Янг прив"язав його до лавки напроти входу в Раджеву комору).
— Ой, ви зовсім забули про обід! Приходьте з Тота скоренько! А поки що ось вам підкріплення, — сунула пакунок йому в руки. — Бутербродики, ковбаска… Та не бавтеся довго, а то в мене ще сьогодні запланований один захід.
— Ми увечері і обід, і вечерю з"їмо, бо зараз не встигнемо. Та не турбуйтеся, собачка не голодний.
— Міраколо! Це просто жахливо! У Тота може статися розлад шлунку… Ти вже, миленький, погодуй його, добре? Ну, чао! Я люблю вас обох… Ой, я побігла. — Синьйора помахала їм пальчиками.
Янг смикнув за ручку дверей:
— Що далі робити, містер?..
Судзір лежав на канапі, поклавши ногу на ногу і розглядаючи папірець, схаменувся, сховав його в блакитний конверт, якого сунув під магнітофон на столі.
— Що?.. Насамперед стукати перед тим, як заходиш. А ще краще зовсім не заходити і не совати нікуди носа, коли тебе не просять. Зрозумів?
— Умгу.
— А взагалі я тобою сьогодні задоволений… Хоч ти мені й багато попсував крові… Думаю, ми з тобою порозуміємося, так? — Янг на це знизав плечима, а Судзір говорив далі: — Ти думаєш, чому в нас з Гугою були конфлікти? Нездатний він для цього діла, не любить його. У тебе все горить в руках, а в нього — як мокре горить. Є різниця? Ти відпочинь з півгодинки, і спробуємо ще покататися на дельфінах… Ну і… все спочатку почнеться, все спочатку! Така карусель.
Янг сторожко причинив за собою двері.
«Задоволений…» Звичайно, буде задоволений. То стояти на помості в сухому й чистому, тільки команди подавати, а то пріти в гідрокостюмі, лазити у воду, бовтатися для людської втіхи з дельфінами… Є різниця! Крафт правду казав: велике полегшення Янг робить для Судзіра.
Йшли з Раджем у район порту. Через центр, знайомою дорогою. Радж навмисно запропонував такий маршрут, хоч набережною було б скоріше. Хотів по дорозі зайти в якусь крамничку купити Янгові нові штани — відзначити його перший робочий день. Старі були вже доброго слова не варті: почав Радж викручувати після прання — розлізлися на клапті. Виявляється, ледве трималися, вже аж просвічувалися. Так і не надівав більше. Йшов у трусиках.
Ноги Янг насилу волочив, собачка трохи не випадав з рук. Напрацювався, виходить, у перший же день по саму зав"язку. Та й не виспався минулої ночі через грозу.
ebooksa