Сьогодні в Янга перший повний робочий день, треба поспішати.
Та хоч як він поспішав, а прийшов до прохідної само тоді, коли й містер Крафт. Зовсім не зарозумілий цей містер Крафт: перший поздоровкався, наче батько, поклав на плече Янгові руку, пропустив поперед себе в прохідну. На шанобливий уклін Малу теж кивнув.
— Ключі! — коротко мовив він Малу, і той заметушився, забряжчав своїми ключами, відмикаючи невелику висячу шафочку, де під склом були розвішані ключі. — Будеш цьому хлопцеві замість Гуги видавати ключі… — поки Крафт говорив, Малу ухитрився по-дружньому підморгнути Янгові. — Оцей — від вхідних дверей, цей — від мого кабінету… — показував тим часом Крафт. — До мого приходу ключі повинні знову висіти на місці. — Там робота невелика. Абрахамс міг би тобі все розказати й показати, але краще зроблю це я. Трошки прибереш. Танцюючи це зробиш замість фіззарядки. Ходімо, я розкажу, що можна переставляти, протирати, а що не можна чіпати… Шах-мах — і ти вільний, займайся своїм ділом.
І іони йшли алеєю, де ще лежав під пальмами й кущами туман, а Крафт не переставав говорити:
— І вільний… У душовій теж прибиратимеш, митимеш. Абрахамс скаже — як і чим мити, дезинфікувати. І вільний… На трибунах прибереш після вистав — і вільний… Абрахамс учив як рибу готувати? Ну от… І вільний.
«Ага… — думав Янг, гірко усміхаючись, — і лежи-відпочивай. А ще ж репетиції, вистави… І вільний, і відпочивай! Заліз у кабалу… О котрій же годині я маю вставати, о котрій прибігати, щоб поки він прийде все зробити й повісити на місце ключі? А коли ж учитися з маскою плавати, з аквалангом? Ще цей собака звалився на мою голову…»
Скрипучими й хиткими сходами (східці аж стогнали під вагою Крафта) містер піднімався перший. Сопів і казав:
— У нас ще є малий басейн — з рибами і черепахами. Якби ти погодився іноді й там поплавати, було б просто о"кей! На буксирі в черепахи? Публіка любить незвичайні штучки.
— А Гуга там плавав?
— Ні. Мені здається, Гуга навіть плавати не вмів. Жодного разу його у воді я не бачив. — Крафт відімкнув вхідні двері, штовхнув їх. — Ну от, бачиш — міні-коридорчик, двічі мокрою ганчіркою змахнеш — і добре, — помахав поперед себе рукою, ніби показував, як прибирати. — А от у кабінеті… — ступив два кроки, сунув іншого ключа в інші двері, потягнув їх на себе. — А от у кабінеті…
На підлозі біля дверей лежав блакитний конверт, такий самий, якого бачив Янг у Судзіра. На ньому були написані друкованими літерами два слова: «Джеральду Крафту». Містер закректавши зігнувся, підняв конверт, покрутив його між пальцями. Поштового штемпеля на конверті не було. Янг обійшов Крафта і побачив, що його обличчя стривожене, а рука з конвертом дрібно тремтить.
— Ага, так про що я говорив? — схаменувся містер Крафт. Руку з конвертом він опустив униз.
— Про кабінет. А тільки я хочу сказати одразу, що в малому басейні я плавати не буду. Та іі Радж не дозволить. Янг вирішив сховатися за брата. Дай цьому містеру палець, то він і руку відкусить.
— Ну ми про це ще будемо говорити. І з Раджем поговоримо… Протирати тут будеш підлогу, стіл, стільці, табурет, лампу, телефон, вентилятор настільний, сейф, підвіконня… На столі нічого не переставляй, місцями не міняй. Корзинку зі сміттям можеш виносити не щодня, усі папери з неї обов"язково спалювати. Читати нічого не треба, нічого тебе не повинно цікавити.
— Я такий самий конверт учора в Судзіра бачив. Йому якась китаянка разом з квітами піднесла, — несподівано для себе сказав Янг. Тота виривався з рук, скавучив, йому хотілося побігати.
— Такий чи цей самий? Що було написано на ньому?
— Не помітив.
— Такі конверти можна купити на кожному розі, і в кожному готелі. І на кожному який-небудь заклик. Тут: «Наркотикам — бій! Врятуємо націю від «білої смерті»! От… Сьогодні можеш тут не прибирати, а завтра — прошу. Усе, що буде потрібно для цього, питай у Абрахамса. Ну я тебе не затримую… — Містер Крафт знову втупив очі у конверт.
Янг вишмигнув за двері. З"їхав на поручні сходів, сівши бочком, і відразу пустив Тота погуляти.
Почув, що біля «резиденції» Судзіра гомін. Упізнав голоси Раджа й Судзіра, попрямував туди.
ebooksa