— Центр повідомив, що Ольга, дочка репресованого полковника, зараз у Свердловську, вчиться в інституті. Після арешту батька її взяв у свою сім"ю старший батальйонний комісар Олександров, у котрого дочка Ніна — однолітка Ольги. Ніна, яка служила санінструктором, пропала безвісти на Західному фронті, під Вязьмою.
— Так, — сказав Вайс. — Цікаво.
Ельза попередила:
— Остерігайтесь, Бєлов. Мені здається, що через цю дівчину німці хочуть нам влаштувати пастку.
— Гаразд. Що з Зубовим?
Ельза сказала гидливо:
— Спутався з німкенею. Вона потрібна нам.
— Хто вона?
— Вдова полковника СС.
— Непогано!
— Противна баба!
— Поважна особа?
— Яке це має значення?.. Молоденька.
— Ну, це — інша справа.
— Причепилася до нього, як блудлива кішка.
— А він?
— Спершу тікав од неї.
— А тепер?
— Бреше, ніби вона хороша.
— Чому ж бреше? Може, й справді так?