— Я ладна написати цю ж мить усе, що ви мені скажете.
— Я вам нічого не кажу. Я вас тільки запитую: так це чи ні? Якщо так, будьте ласкаві логічно викласти все на папері.
— О, я так хвилююсь!
Але, незважаючи на свій стан, Ауфбаум дуже змістовно і мстиво написала донос на Гагена.
Ховаючи папір у кишеню кітеля, Вайс попередив капітана Ауфбаум:
— Вам готували найсуворіший вирок. Але ви справили на мене таке приємне враження, що я вирішив обмежитися суто попереджувальними заходами. При умові чи, вірніш, гарантії… Спитав: — Які я можу мати з вашого боку гарантії?
— О, я ж сказала: які вам завгодно! — Ауфбаум, віддано всміхаючись, підняла руки, щоб поправити волосся.
— Ну, це ви киньте! — обірвав її Вайс. Нахилився: — Ви мені дасте зараз письмове підтвердження того… — Йоганн на якусь мить задумався. — Припустімо, полковник Сорокін пропонував вам працювати на радянську розвідку…
— Цей кат на все здатний, на все! — палко запевнила Ауфбаум.
— Ну от і пишіть. Можете зовсім коротко.
І тільки коли Вайс. сховав другий папірець вслід за першим, Ауфбаум спитала:
— Але для чого це вам?
— Для того, — поважно заявив Вайс, — що, коли ви надалі надумаєтеся відмовити в якомусь моєму незначному проханні, це буде мені гарантією. — Звелів: — А тепер накажіть курсантці з попеченим обличчям зайти після вечері до мене в кімнату.
— Ну й смак у вас! — Підбадьорившись, Ауфбаум знову стала приязною господинею. — У нас є просто красунечки.
— Я не звик повторювати.
Понад годину Йоганн Вайс бесідував з дівчиною на кличку Штир. Під кінець вони вже розмовляли так: спершу вона шепотіла на вухо Вайсу, потім він їй.
Вайс не впізнав її через попечене обличчя, Але вона зразу впізнала його.
Це була Люся Єгорова із 48-ї ніколи. Колись піонервожата. Олександр Бєлов був у них у школі на вечорі й навіть танцював з нею.
Люся попала в полон, важко контужена під Смоленськом.
Вайс, розмовляючи з нею, бачив, що вона вся тремтить.