— Ну, заспокойтесь!
— Я спокійна, дуже спокійна. Просто я зраділа, що ви не негідник.
Про Ольгу вона нічого не могла повідомити й дуже здивувалася, Почувши, од Вайса, що Ольга старалася вигородити її, назвавши справжньою контрреволюціонеркою.
— Дивно, — протягом, здригаючись, сказала Люся. — Я з нею зовсім не розмовляла. Дуже дивно.
Перед тим як піти, спитала:
— Я жахлива потвора, правда ж?
Вайс сказав щиро:
— Ви по-справжньому красива людина.
— Не хочете образити. Ну й не треба! А мені свого обличчя не жаль. Хоч воно було й нічого собі. Часто мені казали, щоб я обов"язково знімалася в кіно. Ну, прощавайте…
Йоганн нахилився й, зворушений, поцілував її спотворену щоку.
Полковник РВА Сорокін пив чай у кімнаті Клари Ауфбаум. Побачивши Вайса, він встав і, кивнувши на Ауфбаум, мовив поблажливо:
— Ось, жалію Клару Федорівну за її переживання.
— Ну, досить! — перебив Вайс. Заявив офіційним тоном: — Розслідування по справі капітана Ауфбаум припиняю. Без наслідків. А ви, полковнику, підпишіть-но зараз наказ про призначення курсантки Штир заступником капітана Ауфбаум по школі і про присвоєння їй звання лейтенанта РВА. Виконання — не пізніш як за три дні.
— А що накажете з тими, екзекуційними?
— У табір!
Полковник клацнув каблуками, схилив голову з пофарбованим волоссям і вийшов з кімнати. Ауфбаум сказала манірно:
— Ви врятували мені життя. — І, не стримавшись, додала іронічно: — Одначе ви щедрі з дівками: чин, посада. За один візит!
— Ось що, капітане Ауфбаум! — сказав Вайс, дивлячись їй в перенісся. — Хочете продовжити своє існування? Навчіться мовчки виконувати мої накази, хто б їх вам не передав.
Розірвав марку. Віддав половину, другу сховав у верхню кишеню кітеля.
— Розумію, — сказала Ауфбаум.