Той злегка усміхнувся:
— І до того ж чесні. Чи не занадто багато для однієї людини?
— Для людини, яка служить вам, — ні! — Вайс і оком не змигнув.
— Ви меткі на слово. — Додав: — Віллі Шварцкопф був дуже здивований, що ви не визнали за можливе поділитися з ним враженнями про свою нову службу.
— Розмови про службу нам щонайсуворіше заборонені, мій бригаденфюрер.
— Ким?
— Самим змістом нашої роботи, — швидко здобувся Вайс на слово.
— І вона вам подобається?
— Я служу рейхові.
— У таких випадках годиться відповідати — фюрерові.
— Так точно, мій бригаденфюрер!
— Ну що ж, ви, здається, вже чудово розумієтесь на тонкощах нашої служби, — значуще сказав Шелленберг. Після паузи спитав: — Ви маєте до мене запитання?
— Я щасливий побачити вас, мій бригаденфюрер!
— Це все?
Вайс промовчав.
Шелленберг, пильно дивлячись у вічі Вайсові, раптом заявив:
— Запам"ятайте ще одне ваше ім"я — Фред. Воно існуватиме лише для моїх особистих розпоряджень. — На мить затримався, потім простягнув Вайсові вкладено у пластмасову обкладинку посвідчення, звелів: — Прочитайте.
У посвідченні стояло: «Пред"явник, 178 см на зріст, 72 кг ваги, сірі очі. Має право їздити по всіх шляхах рейху, генерал-губернаторства, Франції, Бельгії, Голландії, в"їздити в заборонені зони, концтабори, гарнізони військ СС та вермахту на будь-якій машині у цивільному або військовому одягу і з будь-яким пасажиром або пасажирами. Посвідчення дійсне тільки при наявності фотографії.
Підписи: рейхсфюрер СС (Гіммлер), начальник гестапо (Мюллер), начальник ОКВ (Кейтель), начальник СД (Кальтенбруннер)».
— Могутній документ, — сказав Вайс, поважливо повертаючи посвідчення. Шелленбергові.