— Товариші, перетинаємо державний кордон Радянського Союзу. — Замовк, промовив тихо: — А то деякі фронтовики ображаються, коли не інформуємо, що вже Батьківщина.
Бєлов не відривався від ілюмінатора. Величезна тепла земля Вітчизни, покраяна шрамами оборонних смуг і круглими вм"ятинами бомбових воронок з мигтючою в них темною водою, лежала в лагідній зелені лісів могутньо й просторо, від краю і до краю світного неба. І Бєлову здавалось, що літак не сам пішов на зниження, а це він силою тяжіння всієї своєї істоти змушує його йти щораз ближче до землі, щоб притулитися до неї.
Проводжаючи Бєлова на німецькому аеродромі, Баришев сказав:
— Значить, так: спочатку в наградний відділ і аж потім, при всіх орденах, — в управління. Ти знай: я людина гонориста, мій кадр — моя гордість. Та не забудь, батькові скажи, якщо поїдете на рибалку, бабок нехай бере з мого тайника.
Надя відкликала Бєлова вбік, розкрила сумку, і строго дивлячись йому у вічі, звеліла:
— Запам"ятайте: отут, у папері, курка, праворуч чотири крутих яйця, масло в коробочці, какао в термосі. Батько звелів переказати вам: ви обов"язково мусите нормально харчуватися.
Бєлов подивився жалібно в її, як завжди, трохи горде личко з прямим коротким носиком, ще по-дитячому пухлими губами, сіро-зеленими очима під віями. Спитав:
— А ви?
— Що я?
— Ви будете в Москві?
Надя здивовано знизала плечима.
— Та ми ж там живемо. — Подала тверду маленьку руку. Нагадала: — А вітаміни приймати перед їжею. Вони в коробочці з-під капсулів для висадників.
Генріх підійшов останній:
— Я без тебе сумуватиму, Йоганне.
— Я теж, — сумно усміхнувся Бєлов.
Генріх обернувся до Баришева:
— Йоганн Вайс! Такими німцями, як він, можна пишатися, правда ж?
— Нічого, — відповів Баришев. — Мій Бєлов перед ним не поступиться. — Спитав: — Є запитання? Немає? Ну все. Пора.
І Бєлов, щоб довше бачити ці дорогі йому обличчя, задкуючи, зійшов трапом у літак.
А зараз літак усе знижувався та й знижувався, немов скочувався по скляному схилу. Як тільки колеса туго торкнулися землі, раптом зник один з пасажирів, що невидимо летів у літаку, — Йоганн Вайс. Він зник безмовно, безслідно. Не було більше двійника в Олександра Бєлова. Майор Бєлов залишився один. На мить його охопило почуття самотності.