— Пом"якшили. Я запевняв на суді, що любив стару безкорисливо. А вбив у стані афекту, викликаного ревнощами.
— І довго ти з нею водився?
— Познайомився в цирку, коли виступав у трупі наїзників під верховодством Шкуро, а роззнайомився через рік-півтора.
— Побатрачив…
— Що ж; спіткала доля Германа з «Пікової дами»: ні грошей, ні старенької.
Хрипатий промовив замислено:
— А все таки є в цьому якийсь містичний збіг… Миколу заслали в Тобольськ, за кілька верст од нього село Покровське — батьківщина Гришки Распутіна. — Зітхнув: — Ех, Росія!
— Я попрошу! — верескливо втрутився тенор. — Про государя імператора…
— Облиш, — спокійно кинув хрипатий. — Та не махай кулачищами. Вчищу по пиці так, що потім, як після пластичної операції, жоден мужик не впізнає свого колишнього пана.
— Пізнають! — зловісно пообіцяв тенор. — Пізнають…
— Так тобі німці й віддадуть садибу, наставляй кишеню!
— Панове! — Баритон звучав вельможно. — Ви надто далеко зайшли, ви не маєте права обговорювати плани Німеччини щодо колишньої території Росії.
— А хто накапає?
— Та хоч би й я, — відповів баритон. — Я. Якщо, звичайно, ти не доповіси раніше.
— Сволота!
— Іменно…
Хтось розказав:
— Коли я відбував строк у Бремені, нас ганяли на роботи в збройні майстерні, а потім, перш ніж пропустити назад у камери, просвічували кожен раз рентгеном: перевіряли, чи не поцупив хто-небудь інструмент з цеху. А кажуть, нібито опромінення негативно відбивається на здатностях.
— А на дідька тобі ці здатності?
— Ну, все-таки…