— Не особливо, якщо згадати, який був час і як багато ми подорожуємо. Якщо хочеш, це був мій Авалон, моя заміна Амбера, мій дім далеко від дому. Називай, як хочеш. І ось, в цей жовтневий вечір я опинилася на святі. І раптом з"являєшся ти з маленькою рудоволосою дівчиною. Здається, її звали Жаклін.
Ці слова викликали з глибини моєї пам"яті спогади, давним-давно забуті. Жаклін я пам"ятав набагато краще, ніж вечірку у Фуке, але смутно згадував і свято.
— Продовжуй.
— Я вже сказала, що була на вечірці. Ти прибув пізніше. Звичайно, я відразу звернула увагу на тебе. Але якщо прожити досить довго і багато подорожувати, час від часу зустрічаєш людей, як дві краплі води схожих на старих знайомих. Саме про це я і подумала, як тільки вляглося моє перше хвилювання. Напевно, двійник. Минуло стільки часу і ніхто навіть не чув про тебе. І все ж у кожного з нас є свої таємниці і всі підстави зберігати їх. Тому я влаштувала так, щоб нас представили, а потім вбила чортову силу-силенну часу, щоб відтягнути тебе на достатній час від цієї рудоволосої дівчини. Ти стверджував, що тебе звуть Фенневаль, Кордел Фенневаль. Я засумнівалася. Ніяк не могла зрозуміти, чи він справді двійник, чи це твої штучки. Правда, була й третя можливість. Ти міг так довго прожити в якому-небудь сусідньому Відображенні, що сам почав відкидати Відображення. Я б так і пішла геть, не похвались мені Жаклін твоєю силою. Жінки зазвичай про це не говорять, але по виразу її обличчя я зрозуміла, що твої подвиги вразили її до глибини душі. Я викликала її на відвертість і мені стало ясно, що на таке був здатний тільки ти. Двійник відпадав: або це був ти сам, або твоє Відображення. А це означало, що якщо навіть Кордел і не сам Корвін, то він доказ того, що ти зараз знаходишся в цьому районі Відображень або не так давно побував тут. Перша за довгі роки ниточка до тебе. Я не могла упустити її, я влаштувала за тобою стеження, навела довідки про твоє минуле. Чим більше людей я розпитувала, тим загадковішою ставала справа. У всьому цьому було стільки неясного, що кілька місяців я ні на що не могла зважитися. Все прояснилося наступного літа, коли я знову побувала в Амбері. Я згадала про цей дивний факт в розмові з Еріком і…
— Ну і що?
— Як тобі сказати… він був обізнаний… про те, що це можливо.
Флора замовкла і почала перекладати з місця на місце свої рукавички, що лежали на стільці поруч з нею.
— Ах, так! — Вигукнув я. — Ну і що ж він повідомив тобі?
— Що це, ймовірно, ти сам. Ерік сказав, що з тобою стався… нещасний випадок.
— Та ну?!
— Не зовсім так, — зізналася вона. — Не нещасний випадок. Він повідомив, що поранив тебе на дуелі. Ерік був впевнений, що ти вмираєш, і не хотів, щоб його звинуватили у вбивстві. Він відніс тебе в Відображення Земля і залишив там. Минуло вже багато років. Він вважав, що ти мертвий і що суперництво між вами, нарешті, закінчилося. Природно, мої новини стурбували його. Він змусив мене заприсягтися, що я збережу все в таємниці, і відіслав мене назад, щоб я тримала тебе під спостереженням. Моє повернення нікому не здалося підозрілим, тому що я всім вуха продзижчала про те, як мені там подобається.
— Флора, просто так ти не присягнулася б мовчати. Що він тобі обіцяв?
— Ерік обіцяв, що не забуде мене, якщо коли-небудь стане королем Амбера.
— Однак, ти ризикувала. Ти занадто багато знала про нього: і де знаходиться його суперник, і що він потрапив туди не без допомоги Еріка.
— Ти маєш рацію. Але все врівноважувалося: почни я базікати про це, довелося б визнати себе спільницею.
Я кивнув, погоджуючись.
— Можливо, хоч і ризиковано. Ти вважала, що якщо у нього з"являться шанси на трон, він залишить мене в живих?
— Ми ніколи не говорили про це. Ніколи.
— І ти ніколи про це не замислювалася?
— Потім замислилася і вирішила, що він швидше за все нічого не зробить. Зрештою, ставало все ясніше, що ти втратив пам"ять. Навіщо тебе вбивати, якщо ти і так безпечний?
ebooksa