Балканов не мав бажання розпитувати його. Багато болгар тиняється по білім світі. Тож не дивно, коли якийсь із них став у пригоді батькові цього португальця.
Вони рушили до Босфору. Небо було чисте, синє й глибоке, всіяне ясними скалками зірок. Десь далеко попереду мерехтіли освітлені вікна. Вони теж здавалися зірками, що впали з небесної бані.
Залисніла срібна смужка. Повіяло прохолодою й солоною морською вогкістю. Чувся сонний плескіт хвиль.
— Море вже близько, — показав Гонсалві. — Якщо ми не збилися з дороги, то зараз будемо у затоці. Там мій корабель.
— Власний? — запитав Павел.
Гонсалві засміявся:
— Жартуєте! Я — і власний корабель! Я простий собі моряк, частка екіпажу, наймит багатої фірми.
Він випростав плечі, запалив ще одну цигарку, ступив кілька кроків і замислено додав:
— Я на власний корабель не зазіхаю. Атож, корабель — то цілий скарб. Але скарб непевний. Увесь час висить над безоднею. Зніметься буря, кине його на підводний риф — і край… Але я таки багатий! Ось ви побачите…
Павел здивовано блимнув на моряка з бакенбардами.
«Дивак якийсь!» — подумав собі, а вголос проказав:
— Кожен має своє багатство. Я, наприклад, багатий своєю науковою працею.
— Хіба ви вже й наукову працю маєте? — аж зупинився Гонсалві з подиву. — Та ви ж іще така молода людина!
— Молода, кажете? В моєму віці багато людей вже робили відкриття. У моєму віці поет Христо Ботев[25] написав чудові вірші! Не такий вже я молодий, любий Гонсалві!
Вони підходили до берега. Лункіше чувся гомін прибою.
Зійшов блідий місяць. Повиднішало.
— А куди тримає курс ваш корабель? — запитав Павел.
— Курс у нього постійний: Європа — Індія. Але цього разу йдемо в Росію по хутро.
Понад самою водою сунула ватага матросів. Незабаром вітерцем принесло й їхню бадьору пісню.
Ясної зоряної ночі, у світлі повного місяця, Стамбул із своїми сотнями мінаретів нагадував велетенський корабель, що кинув якір біля морської затоки, наче притрушеної жовтогарячим інеєм. Брукована вуличка стрімко вела до води. При березі з"юрмилася ціла флотилія рибальських човнів, які тихо погойдувались на хвилях.
ebooksa