— Будьмо, географе!
Примруживши ліве око, він смачно поплямкав губами й духом вихилив горілку.
Домбо стримано всміхнувся, блиснувши білими зубами. Він добре знав, який невситимий його господар, бо той часом цмулив чимало рому, терпкого вина та віскі. Гонсалві плямкав за старою звичкою. Після третьої чарки він обернувся до хлопчика.
— А де ж твоя чарка, друже?
— Домбо не хоче пий. Болить голова. Ой, болить-болить! — сором"язливо забелькотало негреня.
— Болить голова? — тихо перепитав Гонсалві. — Е-е, це вже не гаразд. Голову треба лікувати, — стурбовано додав він і, витягши з кишені пакетик, подав хлопчикові біленьку пігулку. — На ось, проковтни.
Хлоп"я взяло ліки, а коли Гонсалві підняв чарку вчетверте, одвернулось, понюхало пігулку й сховало в кишеньку своєї пов"язки-фартушка. Гонсалві жадібно пив горілку й уминав рибу. Незабаром його обличчя аж пашіло рум"янцями, по жилявих в"язах струмів піт.
Розмовляли про сутичку у Валіде-хані, про зрадливу туркеню, про гачконосого турка, про екіпаж «Каталонії». Домбо сидів на підлозі спиною до Гонсалві й лагодив марімбу.
Старовинний годинник лунко цокав, монотонно відлічуючи секунди. Час минав непомітно.
Десь опівночі Гонсалві раптом з подивом помітив, що негреня й досі в каюті. Бідолашне так і заснуло з марімбою в руках.
— А ти чом це й досі тут? — легенько торкнув його за плече штурман.
Домбо сіпнувся:
— Чекаю, гамба.
— Гайда до ліжка! — зумисне сердитим тоном наказав Гонсалві.
— А гамба? — звів на нього очі хлопчик.
— Що «гамба»? У мене гість. Погомонимо й собі полягаємо.
— Домбо тут не потрібний?
— Ні! — відповів моряк. — Домбові треба відпочити. Завтра вирушаємо в дорогу. Доведеться рано вставати.
Він усміхнувсь, узяв хлопчика за плечі й відвів до кают-компанії.
Павлові Балканову здалася дивною ця дружба між португальцем і негром. Досі йому доводилось чувати про звіряче ставлення португальців до темношкірих. Адже ж саме португальці перші впровадили работоргівлю. І работоргівля для них стала прибутковим промислом. Вони виловили й продали в Аргентіну близько двохсот тисяч негрів. Решту винищували, аби звільнити територію для плантацій, або силоміць примушували обробляти землю, запрягаючи їх у плуг замість робочої худоби. А ось цей дивний штурман панькається з негреням, наче з молодшим братом…
ebooksa