Почувши радісний лемент, Павел глянув на табакерку. На карті в цьому місці не позначено жодного населеного пункту. Але ж очі не обманюють. Хижки стояли на рівненькому моріжку й здалека трохи нагадували пасіку.
Зустрічі з місцевими жителями завжди хвилюють мандрівника. Павел похапцем дістав бінокль і заходивсь оглядати місцину. В селищі чомусь не видко було й живої душі.
Тільки щось наче чорна мурашка вешталось поміж хатинками, певно ж таки людина.
Хвилин за тридцять Павел знову підніс бінокль до очей.
— Нгвуно! — раптом вигукнув він. — Нгвуно випередив нас!
— Нгвуно? — здивувався Домбо. — Чи добре дивись гамба?
— Бачу добре! Помилки не може бути!
— Гомба-гомба! (Гієна!) — презирливо засопло негреня й похопилося до хлопців.
Ті раптом збуджено зарепетували й почали вдивлятись удалину. Очі в Капока налились кров"ю. Павел наздогнав його й пішов попліч.
— Нгвуно — ваш товариш, — озвавсь він і допитливо скосував на молодого негра. — Він, зрештою, людина не погана. Ну, вчинив негарно, але ж тепер виправився. Подивись, як він страждає! Блукає, мов самітний гну. Приймемо його знову до гурту, га?
Капоко зсунув докупи брови й скреготнув зубами.
— Нгвуно повинен умерти! — просичав він,_ А біла» людина не дозволяє! Погано робить біла людина!..
Павел знову спробував загодити невблаганного тубільця.
— Нгвуно й так уже он скільки поневіряється. Досить з нього. Я йому пробачаю. Хлопцеві треба допомогти, й він стане добрий бана. Ось побачиш — виправиться! Нгвуно ж таки не вбив мене. Дивись — я живий і здоровий!
Капоко похмуро мовчав. Нарешті звів на географа свої розумні очі, а на виду йому застигла презирлива посмішка:
— Наш вождь мудрий, гамба! Він каже: з лихої людини не зробиш доброї!
— Нгвуно не лихий. Зіщулившись, негр просичав:
— Гомба-гомба! Він збирався вбити білу людину — друга нашого племені. Біла людина навчила нас швидко робити списи. Біла людина врятувала плем"я від ворогів. Знищила негідника Комба, який привів лихих білих у Слонячу долину. Нгвуно хотів прошити гамбу отруйною стрілою! А гамба неначе забув про це. Ні, гамба, так ми розгніваємо доброго духа!
— І всіх ви так караєте? — спитав Павел.
— Усіх! — відповів хлопець. — Тільки Комбові спочатку пощастило. Бенгас прогнав його, бо Комбо нишпорив по чужих хатинах і не хотів працювати на громадських землях.
ebooksa