Шмат білого шовку щез між зубцями машини. Кармайкл помацав рештки шарфу на своїй шиї і силувано засміявся.
Містер Пітер Теллі сподівався, що Кармайкл до нього більше не прийде. Ряди імовірності вказували на два можливі варіанти; в одному з них — усе гаразд, а в іншому…
Наступного ранку Кармайкл завітав до крамниці й простягнув п’ять доларів. Теллі взяв гроші.
— Дякую. Ви могли надіслати мені чек.
— Так. Але я не мав би змоги дізнатися те, що мене цікавить.
— Ні. — відказав Теллі і зітхнув. — Ми домовились, чи не так?
— Ви засуджуєте мене? — спитав Кармайкл. — Минулого вечора… Ви знаєте, що сталося?
— Так.
— Яким чином?
— Що ж, можу розповісти, — сказав Теллі. — Однаково ви б дізналися. Напевно дізналися б.
Кармайкл кивнув, сів і припалив сигарету.
— Логічно. Ви ніяк не могли зорганізувати цей невеличкий нещасний випадок. Бетсі Хоуг вирішила не прийти на побачення ще зранку. До того, як я бачився з вами. Це започаткувало цілу низку подій, що призвели до нещасного випадку. Отже, ви заздалегідь знали про те, що станеться.
— Знав.
— Передбачення?
— Спецпристрій. Я побачив, що вас може удавити машина…
— Мається на увазі втручання в майбутнє?
— Звичайно, — погодився Теллі, його плечі важко опустилися. — Існує безліч можливих варіантів майбутнього. Різні ряди ймовірності. Все залежить від наслідків різних криз, в міру того як вони виникають. Я фахівець з електроніки. Кілька років тому, майже випадково, я натрапив на принцип бачення майбутнього.
— Як?
— В основному використовується індивідуальне наведення на кожну людину. Заходячи до крамниці, ви потрапляєте в промінь мого пристрою. Він міститься в задній кімнаті. Повертаючи верньєр, я перебираю можливі варіанти в майбутньому. Інколи їх багато. А інколи — лише кілька. Так наче в ефірі — часом радіостанцій мало. Я дивлюсь у свій прилад, бачу, що вам треба, і даю цю річ.
Кармайкл випустив дим через ніс. Примруживши очі, він розглядав сизі кільця.