— «Транс-Стіл». Вони…
— О-ох, бовдуре, — простогнав Кармайкл. — Я знаю, що мої дані не збігаються з редакційними. Я хотів написати доповідну, щоб їх виправили. У мене власне джерело інформації. Чого ти лізеш не у свої справи?
Ворт закліпав очима.
— Я хотів допомогти.
— Акції могли б зрости на п’ять доларів, — сказав Кармайкл. — Після довгих пошуків я таки докопався до надійних джерел інформації… Послухай, чи матеріал уже підписаний до друку?
— Не знаю. Мабуть. що ні. Крофт ще вичитував гранки…
— Чудово, — вигукнув Кармайкл. — Наступного разу… — Він підтягнув шарф, підхопився з місця й попрямував до виходу; за ним плентався протестуючий Ворт.
За десять хвилин вони дісталися до редакції й дізналися від Крофта, що гранки вже передали до друкарні.
— Ну то й що? Чи було… До речі, де тебе носило сьогодні?
— Клеїв дурня, — огризнувся Кармайкл і пішов геть.
Вечірня прохолода не тверезила, суміш житнього віскі з простим давалась взнаки. Похитуючись, стежачи, як колихається тротуар, він стояв на бровці і роздумував.
— Пробач, Тім, — озвався Ворт. — Але вже дуже пізно. Нічого страшного не сталося.
Використати редакційні дані — це дуже правильно.
— З мене досить, — прорвало Кармайкла. — Огидний нікчема…
Він був п’яний і злий. В раптовому пориві зупинив таксі й помчав до друкарні. Збентежений Ворт супроводив його.
У приміщенні друкарні панував мірний стукіт. Монотонне погойдування в таксі викликало у Кармайкла приступ нудоти, боліла голова, і алкоголь шумував у крові. Гаряче повітря і запах фарби викликали відразу. Великі лінотипи гуркотіли й лящали. Навколо них метушилися люди. Все це скидалося на кошмарний сон, Кармайкл зсутулив плечі і непевною ходою рушив уперед, коли щось шарпнуло його назад і почало душити.
Ворт пронизливо закричав. На його обличчі була гримаса п’яного жаху. Він безпорадно розмахував руками.
Все діялось як у кошмарному сні. Кармайкл побачив, що сталося. Кінці його шарфу потрапили в рухомий механізм, котрий невблаганно підтягував його до металевих зубців колінвалу. До нього бігли люди. А кругом лунав оглушливий гуркіт і брязкіт. Кармайкл учепився руками в шарф.
— …ножа! Розрізати його! — кричав Ворт.
Алкоголь притупив гостроту сприйняття дійсності, і це врятувало Кармайкла. Тверезий, він був би безпорадний у паніці. Щоправда, йому було важко зібратися з думками, але коли це вдалося, вони були ясні й зрозумілі. Він згадав про ножиці і засунув руку в кишеню. Витяг їх з картонних піховок і заходився квапливо краяти шарф.
ebooksa