— Насправді її звуть Баалок. Це затята прислужниця диявола. Вона ні перед чим не зупиниться, аби перешкодити вам учинити святе діло.
Обидва почули звук ходи, що долинув з переходу, і замовкли. З темряви повільно виступив Дженнінгс, вочевидь уражений чимось над усяку міру.
— Там тисячі кістяків… — прошепотів він.
— Сім тисяч, — уточнив Бугенгаген.
— Що тут сталося?
— Мегіддо — місце, де був Армагеддон. Кінець світу.
Дженнінгс ступив уперед, і досі трусячись від побаченого.
— Ви хочете сказати… він уже був?..
— Так, — відповів старий. — І ще не раз буде. — Й з цими словами простяг пакунок з кинджалами Торнові.
— Той спробував ухилитись, але Бугенгаген майже силоміць вклав пакунка йому в руку, і, коли Торн підводився, очі їхні зустрілись.
— Я прожив дуже довге життя, — уривистим голосом промовив старий. — Тепер молю Бога, щоб воно не пішло намарне.
Торн мовчки повернувся і вслід за Дженнінгсом ступив у темний перехід, яким вони дісталися сюди. Він лише раз озирнувся, але печери вже не побачив. Не видно було й світла — все позаду поглинула темрява.
Не озиваючись один до одного, вони йшли старими єрусалимськими вулицями. Торн міцно стискав у руці матер’яний пакунок. Настрій у нього був пригнічений, і він простував, мов автомат, утупивши очі перед себе й ні на що не зважаючи. Дженнінгс спробував був розпитувати його, але Торн не відповідав. Коли вони ввійшли у вузький провулок, де була якась будова, Дженнінгс підступив до Торна мало не впритул і, намагаючись перекрити гуркіт механізмів, закричав:
— Та послухайте ж! Я хочу знати, що сказав вам старий! Маю я на це право чи ні?
Але Торн лише наддав ходи, немов бажаючи позбутися супутника.
— Торне! Я хочу знати, що він сказав! — Дженнінгс наздогнав його і схопив за рукав. — Ви чуєте? Я ж бо не сторонній! Це я
Торн нараз зупинився і поглянув просто в вічі Дженнінгсові.
— Атож, ваша правда. Це ви знайшли нас усіх!
— Що ви хочете цим сказати?
— Це ви весь час торочите, ніби все воно достеменно так. Ви геть заморочили мене цією маячнею…
ebooksa