Кетрін дзвінко засміялася, і Торн приєднався до неї. І весь минулий день, і цей вечір були саме такі, про які вони завжди мріяли.
Наступний день також почався чудово. На дев’яту годину ранку Торн уже зібрався їхати до собору й весело спустився до вітальні.
— Кеті! — гукнув він.
— Я ще не готова! — озвавсь її голос із ванної.
— Ми спізнимося.
— Напевне.
— На нас чекатимуть, отож поквапся.
— Стараюсь як можу.
— Деміена вже одягли?
— Сподіваюся, що так.
— Нам не можна спізнюватись.
— Попроси місіс Гортон приготувати грінки.
— Я не хочу снідати.
— А я хочу.
— То поквапся, будь ласка.
Гортон уже підігнав лімузин до під’їзду. Торн вийшов на ганок і жестом попрохав його ще трохи зачекати, а тоді швидко повернувся в дім.
За кілька хвилин Кетрін вийшла зі своєї кімнати, зав’язуючи поясок на ошатній білій сукні, й рушила до дитячої, гукаючи:
— Ходімо, Деміене! Всі вже готові!
У кімнаті хлопчика не було. Кетрін побула хлюпіт води у ванній, швидко пройшла туди й аж скрикнула від обурення: Деміен усе ще сидів у ванні, і місіс Бейлок спокійнісінько купала його.
— Місіс Бейлок, — сердито сказала Кетрін, — я ж просила вас, щоб хлопчик був одягнений не пізніш як…
ebooksa