— Вона хотіла повести Деміена до парку.
— То що в цьому поганого?
— Замість церкви.
— Як на мене, то й я б не проти цього.
— Вона робила все, щоб він не поїхав з нами.
— Мабуть, їй без нього нудно.
— Я не певна, що це добре.
Торн здвигнув плечима й неуважливо втупив очі перед себе. Вони ледве посувалися серед тисняви та реву машин.
— А об’їхати ніяк не можна, Гортоне? — спитав Торн.
— Ні, сер, — відповів Гортон. — Але, якщо дозволите, я теж хотів би сказати дещо про місіс Бейлок.
Торн і Кетрін здивовано перезирнулись: шоферові слова видалися їм досить несподіваними.
— Кажіть, — дозволив Торн.
— От тільки при малому…
Кетрін поглянула на Деміена. Він грався шнурками нових черевичків і вочевидь не дослухався до розмови.
— Можете говорити, — сказала Кетрін.
— Мені здається, вона погано впливає на хлопчика, — почав Гортон. — Вона не шанує правил, заведених у домі.
— Яких правил? — спитав Торн.
— Не хотілося б говорити про дрібниці, сер.
— Кажіть, кажіть.
— Ну, приміром, у нас заведено, щоб усі слуги їли разом і по черзі мили посуд…
ebooksa