— Це ваша справа.
— Я подумаю.
— Сподіваюсь.
Запала напружена тиша, і Кетрін уже повернулася, збираючись піти.
— А щодо церкви… — мовила місіс Бейлок.
— Ну-ну?
— Ви пошкодуєте, що взяли його з собою.
Кетрін мовчки вийшла. Не минуло п’яти хвилин, як Деміен, чистенький і вичепурений, стояв біля машини.
Біля Шеппертона, де прокладали нове шосе, вони застрягли у скупченні машин, і від того напружений настрій ще дужче посилився.
— Щось сталося? — запитав Торн, позирнувши на дружину.
— Та нічого особливого.
— Ти начебто дуже сердита.
— Пусте.
— А все-таки?
— Та так…
— Ну-ну, розповідай.
— Місіс Бейлок… — зітхнула Кетрін.
— Що там з нею?
— Поговорили…
— Про що?
ebooksa