— На поминальний день, тридцятого травня.
— Пробач, я розумію: питати про таке не годиться.
— А чому? Не тільки ти, а й інші хочуть знати точну дату. Ти вже трохи відійшла?
— Так. Ем не збирається вішати носа. Крихітка Ем буде ставитися до нього, як завжди.
— Пізнаю тепер свою Ем.
Вони розправили плечі, хоробро посміхнулися одне одному й пішли з балкона.
Грампс Шварц сидів, поклавши підборіддя на руки, а руки — на зігнуту ручку бамбукового ціпка. Він утупився в півтораметровий екран телевізора, який, здавалося, домінував над усією кімнатою. Коментатор говорив про події дня. Щохвилини старий Грампс грюкав своїм ціпком по підлозі й вигукував:
— Отуди к бісу! Ми чули це ще сто років тому!
Зайшовши до вітальні, Емеральда й Лу мусили сідати позад усіх, за матір’ю та батьком Лу, за братами, невістками, синами, свояками, онуками та їхніми дружинами, правнучками та їхніми чоловіками, праправнуком та його дружиною, праправнучкою, пранебожем та його дружиною, пра-пра-пра та їхніми чоловіками, дружинами і т. д. Звісна річ, Грампс сидів попереду всіх.
Усі вони, окрім Грампса, зігнутого кощавого дідугана, були типовими представниками післяантигерасонової доби, усі, здавалося були приблизно однакового віку, років двадцять-тридцять.
— Тим часом, — провадив диктор, — перед магістратом міста Влафса, штат Айова, постала важка проблема. Рятувальна команда у складі двохсот чоловік марно силкується витягти з натовпу стовісімдесятилітнього Ельберта Хаггедорна, котрий застряв там два дні тому. Проте рятувальники не втрачають надії…
— Невже не можна знайти чогось веселішого, — прошепотіла Емеральда на самісіньке вухо Лу.
— Ану тихіше там! — рикнув Грампс. — Хай тільки хтось скаже хоч слово, коли говорить телевізор, я зразу викреслю його з заповіту!
Помовчавши, він заговорив лагідним, солодким голосом:
— Коли в Індіанаполісі, там, де починається п’ятисотмильна траса, арбітр змахне смугастим прапорцем, старий Грампс почне готуватися до своєї Великої Мандрівки Туди.
Він розчулено шморгнув носом, а онуки його мало не пирснули. Про ту Велику Мандрівку Туди вони вже наслухалися по саму зав’язку, адже старий Грампс торочив про неї день у день протягом останніх п’ятдесяти років.
— Доктор Брайнерд Кейс Буллард, — продовжував коментатор, — із вайндотського коледжу заявив сьогодні увечері, що майже всі наші злигодні беруть свій початок від того, що самопізнання людини йде повільнішими темпами, аніж пізнання навколишнього світу.
— Отуди к бісу! — вигукнув Грампс. — Ми чули це сто років тому.
— Сьогодні ввечері у Чікаго, — провадив диктор, — у пологовому будинку відзначатиметься видатна подія. На учті буде присутній почесний гість — Лауел В. Хітц, віком нуль років! Хітц, з’явившись на світ уранці, став двадцятип’ятимільйонною дитиною, народженою в цьому пологовому будинку.
Диктор зник, з’явився молодий Хітц. Він несамовито репетував.
ebooksa