Торн поглянув на неї і відвів очі.
— Але я про це думала, — сказала вона, — і знаю, що з цього погляду все гаразд. Деміен — здоровенький, міцний хлопчик. Він має кілька поколінь здорових предків і з того й з того боку.
Торнові було несила дивитися на дружину, і він лише кивнув головою.
— Він перелякався, ото й тільки. Це просто… прикрий епізод. З кожною дитиною таке може статися.
Торн знову кивнув і стомлено провів рукою по чолу. Серцем йому хотілося розповісти про все дружині, вихлюпнути таємницю назовні. Та було вже надто пізно. Брехня затяглася. Кетрін зненавидить його за це. А може, зненавидить і дитину. Атож, надто пізно. Вона не повинна дізнатися про таємницю народження Деміена…
— Я оце думала про місіс Бейлок, — сказала Кетрін.
— Що саме?
— Мабуть, нам треба залишити її.
— Сьогодні вона мені сподобалась, — тихо мовив Торн.
— Деміен так збудився. Можливо, він чув, як ми говорили про неї в машині.
— Може бути, — сказав Торн.
Це вже прояснювало дещо. Може, й справді то їхня розмова викликала такий страх у хлопчика. Вони ж бо гадали, що він нічого не чує, а він тим часом усе те всотував. І саме загроза втратити няньку сповнила його нестямним жахом.
— Атож, може бути, — повторив Торн, і в голосі його забриніла надія.
— Я хочу дати місіс Бейлок додаткові доручення, — сказала Кетрін, — щоб вона якийсь час була поза домом. Може, посилатиму її вдень за покупками, а сама більше часу приділятиму Деміенові.
— А хто робив це досі?.. Їздив за покупками?
— Місіс Гортон.
— Вона не буде проти?
— Не знаю. Але я хочу проводити більше часу з Деміеном.
— Ну що ж, по-моєму, це буде розумно.
Вони знову замовкли, і Кетрін відвела очі.
ebooksa