— Так, — відповів Торн.
— А тепер погляньте сюди.
Дженнінгс забрав верхні знімки й відкрив фото Чесси, першої Деміенової няні. Вона стояла сама в клоунському вбранні на тлі будинку Торнів.
— Бачите що-небудь незвичайне? — спитав Дженнінгс.
— Ні.
Дженнінгс доторкнувся до знімка і обвів пальцем ледь помітну довгасту пляму над головою та шиєю дівчини.
— Спершу я подумав, що це якийсь ґандж на плівці, — сказав він. — Але дивіться далі. — І відкрив фотографію Чесси, що вже висіла нежива на линві.
— Не розумію, — сказав Торн.
— Візьміть це до уваги й дивіться далі. — Дженнінгс відсунув убік стосик фотографій і виклав на стіл ще один. Зверху лежало фото невеличкого священика, Тассоне, що виходив з посольства. — А як вам оце?
Торн із жахом глипнув на нього.
— Де ви взяли цей знімок?
— Зробив сам.
— Я думав, ви розшукуєте цього чоловіка. Ви ж казали, що він — ваш родич.
— Я сказав неправду. Придивіться до знімка.
Дженнінгс знову доторкнувся до фото, показуючи на вузьку прямовисну пляму над священиковою головою.
— Оця тінь над головою? — спитав Торн.
— Еге ж. А тепер погляньте сюди. Цей знімок зроблено через десять днів після того.
Він відкрив нову фотографію і присунув її до світла. Це був загальний план групи людей, що стояли в задніх рядах зали. Обличчя Тассоне не було видно, тільки верхня частина священицького вбрання, але саме над тим місцем, де мала б бути голова, стриміла така сама довгаста туманна пляма.
— Вам не здається, що це той самий чоловік? Правда, обличчя не видно, зате добре видно те, що висить над ним…
Торн уважно роздивлявся фотографію, і в очах у нього відбивалось нерозуміння.
ebooksa