Конвоїри завели Анісімову у бокове відгалуження коридора, і старший, заглядаючи то в одні, то в інші двері голосно питав, де сидить слідчий Супрун. «Заблукав» він для того, щоб, не насторожуючи арештовану, дати знати слідчому про випадок у коридорі. Звелівши Анісімовій і своєму напарникові зачекати, він пішов «розшукувати» Супрун.
У кабінеті криміналістики, де його ждали Наталя, Кравчук і Винник, він поклав на стіл сигарети.
— «Мир», — оглянувши пачку, сказав Кравчук. — Шеф велів Пєтуховій при першій же нагоді, а така нагода могла випасти тільки під час очної ставки, передати Анісімовій пачку сигарет «Мир». Будь-яку пачку, але нерозпечатану. Фіксую вашу увагу на цій деталі. Нерозпечатану.
— Зафіксували, — в тон йому відповіла Наталя. — Але що з цього випливає?
— А те, що не далі як учора Анісімовій у камеру передали таку нерозпечатану пачку сигарет «Мир».
— Хто? — спитав Винник.
— Сусідка по камері, яка мала побачення із своєю сестрою.
— Можливо, сьогоднішня передача — тільки перестраховка, — зауважила Наталя. — Шеф давно намагався якось подати Анісімовій сигнал. Сусідка по камері могла не віддати їй сигарети.
— Можливо, це перестраховка, — кивнув Винник.
— Ні, — всміхнувся Кравчук, — сьогоднішня пачка розпечатана. Ось гляньте, — він показав сигарети. — Целофанова обгортка надірвана, паперова — розкрита. А тепер зверніть увагу на кількість сигарет — усі двадцять штук на місці.
— Цікаво, що це означає? — сказав Винник.
— Якщо ми правильно міркуємо, — тоном лектора мовив Кравчук, — це може означати тільки одне: з учорашнього дня змінилися якісь обставини, і Шеф повідомляє про це Анісімову.
— Знаєте що, — запропонувала Наталя. — Я віддам їй ці сигарети. Певна річ, не відразу — спершу вислухаю її, а потім оддам. Як ви гадаєте?
— Хто його знає, — похитав головою Винник. — Тут є певний риск. Треба зачекати Лежнєва.
— Навіщо? Хіба я неправильно міркую?
— Наталя має слушність, — підтримав її Кравчук. — Одержавши розпечатану пачку в кінці допиту, Анісімова змушена буде зробити якийсь новий, суперечливий з її попередньою грою хід. Цим вона викриє себе.
Винник почухав потилицю.
— Арештована питала про Пєтухову, — скориставшись із паузи, сказав конвоїр, який усе ще був у кабінеті.
— Сподіваюся, ти не перешкодив відповіді? — спитав його Кравчук.
— Особливо теревенити я їм не дозволив, але дівиця встигла сказати, що Пєтухова вже три дні не виходить на роботу.
ebooksa